Прокоментуйте події (або явища), описані у фрагментах джерел. У чому їхнє іс- торичне значення? 1.1. З рапорту царської жандармерії, надісланого в 1861 р. з Канева до Петербурга: «У Росії існує особливе товариство малоросів, пройнятих духом якогось патріотизму, товариство це має скрізь своїх послідовників, і університети, Київський і Харківський, служать головними провід- никами і поширювачами ідей про можливості відновлення Малоросії. Так, у Київському уні- верситеті виникло товариство малоросів під назвою “Українська громада”. Це молоді й при- страсні вільнодумці, які докладають зусиль для втілення ними думки про свободу Малоросії і прагнуть зблизитися з простим народом, навчити його грамоти і поступово навести його на думку про колишню славу Малоросії і принади свободи з тією саме метою, щоб згодом, коли уми простого народу підкоряться їх впливу, діяти на шкоду монархії...» (В. Мияковський. «Київ- ська громада»)
1.2. «28 липня ...було в мене кілька осіб, у тому числі Костомаров, дуже заклопотаний призупинен- ням популярних видань на малоросійському наріччі. М’яко, але прямо й категорично заявив йому, що вжиті мною заходи залишаються в силі» (Зі «Щоденника» П. Валуєва).
1.3. «По всіх містах Росії виникають соціал-демократичні союзи, поширюються заборонені книги і листівки, видаються робітничі газети. Російський пролетаріат напередодні виникнення с.-д. партії в Росії. Всі ці ознаки пробудженої в російському пролетаріаті політичної самосвідомості повинні були не на жарт сполошити уряд. Упевнений, що робітничий рух створений якимись агітаторами, царський уряд намагається вирвати “бунтівників” із робітничого середовища і таким чином придушити робітничий рух. Він проводить для цього масові обшуки і арешти...» (З листівки київського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». 1898 р.)
1.4. «...Тепер цей часопис надзвичайно впливовий і скрізь розповсюджений в європейській та азіатській Росії, де тільки єсть мусульмани, а також у Північній Персії, ба навіть у китайському Туркестані... Ті впроваджені Гаспринським нові дидактичн новий метод науки читан- ня здобули такий розголос, що до Бахчисарая зачали їздити татари та інші тюрки з-поза меж Криму, щоб придивитися до тамошнього мектебу, і тепер можна налічити більше як 500 ново- методних мектебів в усяких областях Російської імперії: і в Криму, і на Поволжю, і на Кавказі, і за Кавказом, і в Туркестані, ба навіть у Кульджі аж під Китаєм» (А. Кримський).
История России ХХ — начала XXI века
Милов Леонид Васильевич
§ 4. Население Российской империи в конце XIX — начале XX в. Социальная структура российского общества
§ 4. Население Российской империи в конце XIX — начале XX в. Социальная структура российского общества
Общая динамика численности населения. Население России (без Финляндии) в пределах страны по переписи 1897 г. составляло 126,6 млн человек, из которых 73 % проживали в Европейской России. Данные переписи 1897 г. показали значительный прирост населения по сравнению с дореформенным периодом. Эта тенденция сохранялась и впоследствии, что подтверждают расчеты Центрального статистического комитета. К 1914 г. численность населения России (без Финляндии) достигала 175,1 млн человек, а общий прирост равнялся 38 %, в 50 губерниях Европейской России — 36 % и на Кавказе — 38 % соответственно. Естественный прирост в России (без Польши и Финляндии), составляя в 1908–1913 гг. около 16 %, относился к самым высоким в мире. Основными факторами проявления этой тенденции были заинтересованность крестьянской семьи в рабочих руках, постепенное улучшение условий жизни более значительной части населения, рас медицинского обслуживания, особенно в привилегированных и городских слоях общества, что сокращало смертность, в частности детскую. Однако из-за часто повторяющихся голодных лет, различных эпидемий смертность в России вдвое превышала этот показатель в Германии и Англии. Необходимо отметить, что на протяжении всей истории России, включая и весь XX в., ни один народ, проживавший на ее территории, не исчез.
История России ХХ — начала XXI века
Милов Леонид Васильевич
§ 4. Население Российской империи в конце XIX — начале XX в. Социальная структура российского общества
§ 4. Население Российской империи в конце XIX — начале XX в. Социальная структура российского общества
Общая динамика численности населения. Население России (без Финляндии) в пределах страны по переписи 1897 г. составляло 126,6 млн человек, из которых 73 % проживали в Европейской России. Данные переписи 1897 г. показали значительный прирост населения по сравнению с дореформенным периодом. Эта тенденция сохранялась и впоследствии, что подтверждают расчеты Центрального статистического комитета. К 1914 г. численность населения России (без Финляндии) достигала 175,1 млн человек, а общий прирост равнялся 38 %, в 50 губерниях Европейской России — 36 % и на Кавказе — 38 % соответственно. Естественный прирост в России (без Польши и Финляндии), составляя в 1908–1913 гг. около 16 %, относился к самым высоким в мире. Основными факторами проявления этой тенденции были заинтересованность крестьянской семьи в рабочих руках, постепенное улучшение условий жизни более значительной части населения, рас медицинского обслуживания, особенно в привилегированных и городских слоях общества, что сокращало смертность, в частности детскую. Однако из-за часто повторяющихся голодных лет, различных эпидемий смертность в России вдвое превышала этот показатель в Германии и Англии. Необходимо отметить, что на протяжении всей истории России, включая и весь XX в., ни один народ, проживавший на ее территории, не исчез.