Проверочная работа «Политическое развитие и изменения в сословной структуре в 17 веке» Вариант 6
1. Установите правильное соответствие:
1) Михаил а) конфликт между церковной Романов и светской властью
2) Алексей б) сектантская деятельность Михайлович Земских соборов
в) принятие новоторгового Устава
г) признание владений дворян, полученных в годы Смуты
д) Соборное уложение
2. Документ, окончательно оформивший крепостное право, — это:
1) Соборное уложение 1649 г.
2) Судебник Ивана IV 1550 г.
3) Указ о бе розыске беглых 1607 г.
4) Судебник Ивана 3
3. Какое из приводимых положений содержалось в Соборном Уложении1649 г.:
1) введение опричнины,
2) запрещение передавать поместья по наследству ,
3) установление Юрьева дня
4) объявление крепостного состояния крестьян наследственным.
4. Соборное уложение было введено непосредственно после:
1) восстания в Соловецком монастыре; 3) восстания Степана Разина;
2) Соляного бунта; : 4) Медного бунта.
5. Соборное уложение 1649 г. сыграло решающую роль в:
1) становлении абсолютизма; 2) закрепощении крестьян;
3) установлении сословно-представительной системы; 4) замене приказов коллегиями.
6.Объясните разницу в положении населения «белых слобод» и населения «черных слобод»?

1) А     Польщі

2)В     Організації українських націоналістів (ОУН )

3)Б     В. Липинський

4)А    Голодомор 1932—1933 рр. та політичні репресії в УСРР

5)В    Організація українських націоналістів (ОУН )

6)А    Польщі

7)1,4,5

8)1 - В

2 - Г

3 - А

4 - Б

9)Б, А, Г, В

10)За Мюнхенською угодою 30 вересня 1938 року Су­детська область Чехословаччини без її згоди була передана Німеччині. Скорис­тавшись сприятливою ситуацією, чехи та закарпатські українці стали домагатися отримання автономії для своїх народів.

22 листопада 1938 року Чехословацька Республіка ухвалила закон про Кон­ституцію Карпатської України. Уряд розгорнув роботу з підготовки виборів до Сейму Карпатської України. Проте останнє слово в розв’язанні проблеми Закар­паття належало Німеччині, на підтримку якої розраховували карпатські українці.

З проголошенням автономії Карпатської України українська карта в руках Гітлера стає справжнім козирем. Він використовує її як засіб тиску і шантажу у відносинах як з потенційними противниками, так і майбутніми союзниками. Угорська влада неодноразово зверталася до Гітлера, претендуючи на Закарпаття. Однак спочатку пропозиції були марними. Нарешті 2 листопада 1938 року за рі­шенням Віденського арбітражу Карпатська Україна мала поступитися Угорщині Ужгородом, Береговим, Мукачевим та прилеглими до них районами, де мешкало 1 млн. 100 тис. людей. Столицею Карпатської України став Хуст. Гітлер прагнув перетворити Угорщину на свого сателіта, тож передача частини Закарпатської України була своєрідним авансом майбутньому союзникові Німеччини. Досвід короткого існування української державності в Закарпатті став першим свідченням того, що спроба вибороти українську незалежність за до нацистської Німеччини є безперспективною справою.

ответ:1722-1727 рр. - діяльність Першої Малоросійської колегії.

1723 р. - подання Петрові І Коломацьких чолобитних. Ув'язнення наказного гетьмана Павла Полуботка у Петропавловській фортеці.

1727-1734 рр. - гетьманування Данила Апостола.

1734-1750 рр. - діяльність Правління гетьманського уряду.

Який новий порядок обрання полкової старшини передбачав царський указ? Про що це свідчило?

З грамоти царя Петра І до гетьмана І. Скоропадського (1715): «Відомо стало Нам, що в Малій Росії підлеглі тобі полковники на різні полкові уряди сотників обирають і затверджують на свій розсуд, не сповіщаючи тебе, підданого Нашого... Отож Ми, клопочучись про наших підданих з малоросійського народу, наказуємо надалі козацьким полковникам полкову старшину й сотників самим не обирати й не затверджувати. Коли ж у якомусь полку вільним буде місце полкової старшини чи сотника, полковнику належить збирати раду й радитися з полковою старшиною та сотниками; і на тій раді зі згоди всіх вибрати на той уряд людей двох-трьох заслужених і вірних(...), писати про те тобі та їх самих до тебе надсилати. Тобі ж, підданому Нашому, з тих призначених осіб належить вибрати, хто найбільш гідний тогоуряду; хто завжди зберігав до Нас, Великого Государя, непорочну вірність, того одного своїм універсалом од себе на той уряд призначати й на вірність Нашій Царській Величності приводити за звичаєм перед стольником Федором Протасьєвим, що живе при тобі... А якщо з тих, хто призначений на полкову старшину чи в сотники полковниками до цього Нашого указу, хтось схильний до зради, то таких належить замінити, а на їх місце обрати й призначити інших, вірних і гідних того уряду людей оголошеним вище».

1. До яких заходів щодо Гетьманщини вдався царський уряд за гетьманування Івана Скоропадського?

Гетьманування I. Скоропадського за традицією мало розпочатися з підписання статей. Але Петро I відмовився зробити це, пояснивши таке рішення воєнними обставинами. Після Полтавської битви, 17 липня, І. Скоропадський, перебуваючи з козацьким військом у таборі під Решетилівкою, звернувся до царя з 14 пунктами статей. У них він просив підтвердити права й вольності Гетьманщини та вирішити чимало важливих державних справ.

У відповідь Петро І 1709 р. надіслав іменний указ, котрий аж ніяк не нагадував міждержавні договірні статті. У ньому права і вольності підтверджувалися в такому вигляді, який відповідав інтересам Росії. Згодом було обіцяно надати й статті. Щодо інших питань, то цар відповів, що під час походів під командування російських генералів мають переходити не лише прості козаки, а й гетьман. Воєводи сидітимуть в українських містах, у місцеві справи вони не втручатимуться, крім таких «державних», як «зрада» (під «зрадою» розумілися будь-які дії, що суперечили бажанням царя).

Гетьман Іван Скоропадський.

Важливою новиною було призначення царського резидента П. Ізмайлова при гетьманові. Йому надавалося право здійснювати контроль над гетьманом та урядом.

Своєрідним додатком до указу були явні й таємні статті Ізмайлову. Ці статті називали землі Війська Запорізького «Малоросійським краєм», у якому царський резидент спільно з гетьманом мали утримувати все населення, зокрема бунтівників-запорожців, «у тиші й покорі великому государю». Наказувалося «своєвольців викорінювати», не дозволяти їм селитися в одному місці, особливо на Січі. Окрім того, резидент мусив стежити, аби гетьман без дозволу царя не змінював структуру посад у Генеральній канцелярії, не призначав нових полковників, не відбирав і не давав нікому маєтностей.

Объяснение: