Давні дискусії про походження династії Рюриковичів змушують звертатися до таких складних джерел як саги, зокрема циклу “саг про давні часи”, які найменш досліджені. Аналіз цих джерел через призму досліджень давньої історії Данії, Норвегії та Швеції, чиї династії були спорідненими, дозволяє наблизити вирішення проблеми походження династії Рюриковичів. У статті подається спроба розв’язання цієї загадки виключно на основі аналізу джерел, відкинувши емоційні пристрасті давнього і сучасного антинорманізму. При цьому використано досягнення як давньої, так і найновішої європейської історіографії.
Дискусія навколо походження династії Рюриковичів триває уже три століття, переживаючи спалахи та загострення суперечок, які кожен раз доповнюють арґументацію новими версіями і джерелами для їх підтвердження. На жаль, досі для вирішення проблеми недостатньо використаних матеріалів найдавніших саг, на які в основному спирають, адже вони подають інформацію про події, які відбувалися до 875 р. (тобто до ісландської колонізації). Однак, ці саги найменш досліджені, потребують ретельної перевірки і недоступні у слов’янських перекладах, а окремі й у перекладах англійською та німецькою мовами.
1.Початково слов'яни ставились до варягів не дуже добре і навіть проганяли їх. Є повідомлення, що варяги - були такими-собі піратами, які виходили в море "на заробітки" та гвалтували і обкрадали місцеве населення - тобто ільменських слов'ян, котрі населяли прилеглі до Новгорода і Старої Ладоги території.
2.Слов'яни, очевидно, намагалися побудувати свою державу та не змогли поділити владу і як наслідок були змушені запросити "іноземного спеціаліста з досвідом". Варяги ж були фахівцями по військовому ремеслу, досвідченими воїнами і головнокомандуючими, тож могли до у створенні боєздатного війська, що було вкрай необхідним в умовах постійної боротьби зі степовиками: половцями, куманами, печенігами, хозарами та іншими. Мабуть, була реальна загроза небезпеки і слов'яни вирішили - досить сваритися, варто запросити Рюрика, якого щвидше за все слов'яни знали раніше, а тому у нього був вже якийсь авторитет і його вирішили закликати не просто так. Якщо дивитись з цієї точки зору, тоді рішення слов'ян не можна назвати безглуздим, а навпаки - досить продуманим. Адже Рюрик аж ніяк не грабував, а навпаки розбудовував економіку, заснував давньоруський торговий центр - Новгород, який знали у цілому світі. Можна сказати, що Рюрик був досить грамотним.
3. І на останок: в наведеному уривку ПВЛ все-таки було чітко видно, що слов'яни відділяють Рюриковичів від свого роду, називаючи Рюрика і його братів "варягами", "руссю". Не відкидаємо, що для слов'ян усі народи, які проживали біля Балтійського моря - були чужинцями, варягами, мореплавцями.
Давні дискусії про походження династії Рюриковичів змушують звертатися до таких складних джерел як саги, зокрема циклу “саг про давні часи”, які найменш досліджені. Аналіз цих джерел через призму досліджень давньої історії Данії, Норвегії та Швеції, чиї династії були спорідненими, дозволяє наблизити вирішення проблеми походження династії Рюриковичів. У статті подається спроба розв’язання цієї загадки виключно на основі аналізу джерел, відкинувши емоційні пристрасті давнього і сучасного антинорманізму. При цьому використано досягнення як давньої, так і найновішої європейської історіографії.
Дискусія навколо походження династії Рюриковичів триває уже три століття, переживаючи спалахи та загострення суперечок, які кожен раз доповнюють арґументацію новими версіями і джерелами для їх підтвердження. На жаль, досі для вирішення проблеми недостатньо використаних матеріалів найдавніших саг, на які в основному спирають, адже вони подають інформацію про події, які відбувалися до 875 р. (тобто до ісландської колонізації). Однак, ці саги найменш досліджені, потребують ретельної перевірки і недоступні у слов’янських перекладах, а окремі й у перекладах англійською та німецькою мовами.
1.Початково слов'яни ставились до варягів не дуже добре і навіть проганяли їх. Є повідомлення, що варяги - були такими-собі піратами, які виходили в море "на заробітки" та гвалтували і обкрадали місцеве населення - тобто ільменських слов'ян, котрі населяли прилеглі до Новгорода і Старої Ладоги території.
2.Слов'яни, очевидно, намагалися побудувати свою державу та не змогли поділити владу і як наслідок були змушені запросити "іноземного спеціаліста з досвідом". Варяги ж були фахівцями по військовому ремеслу, досвідченими воїнами і головнокомандуючими, тож могли до у створенні боєздатного війська, що було вкрай необхідним в умовах постійної боротьби зі степовиками: половцями, куманами, печенігами, хозарами та іншими. Мабуть, була реальна загроза небезпеки і слов'яни вирішили - досить сваритися, варто запросити Рюрика, якого щвидше за все слов'яни знали раніше, а тому у нього був вже якийсь авторитет і його вирішили закликати не просто так. Якщо дивитись з цієї точки зору, тоді рішення слов'ян не можна назвати безглуздим, а навпаки - досить продуманим. Адже Рюрик аж ніяк не грабував, а навпаки розбудовував економіку, заснував давньоруський торговий центр - Новгород, який знали у цілому світі. Можна сказати, що Рюрик був досить грамотним.
3. І на останок: в наведеному уривку ПВЛ все-таки було чітко видно, що слов'яни відділяють Рюриковичів від свого роду, називаючи Рюрика і його братів "варягами", "руссю". Не відкидаємо, що для слов'ян усі народи, які проживали біля Балтійського моря - були чужинцями, варягами, мореплавцями.