Раб адальберт, принадлежавший сацебарону франкского королевства гильденбранту, похитил бочонок вина из подвала пипина. последний потребовал от гильденбранта выдать вора, но, получив решительный отказ, обратился в суд.
какое решение на основе норм салической правды должен вынести суд,
рассматривающий данное дело?
Поміркуйте, про який іб вирішення суспільних справ ідеться. Як змінювалося політичне життя Русі-України з часом?
Справжнім проривом у тогочасній юриспруденції стала «Руська правда» Ярослава Мудрого, адже цим законом князь замінив смертну кару штрафами. «Руська правда» мала значний вплив на всі правові пам’ятки литовсько-руської доби, зокрема на «Судебник» Казимира Ягеллончика 1468 р. і Литовські статути 1529, 1566 та 1588 рр. Дослідники вважають, що деякі норми «Руської правди» використав у польських статутах король Казимир Великий.
Про що свідчить тривале використання правових норм, які виникли за часів Русі-України?
Русичі уславилися, окрім іншого, й у морських походах проти Візантії, і в боротьбі з кочовиками. Увесь тогочасний світ вважав руське військо потужною силою. Учені особливо високо оцінюють галицько-волинське військо. Його лінійна піхота не боялася кавалерійських атак і лучників. У 1257 р. саме піхотинці стримали атаку важкої монгольської кінноти під стінами Володимира. Об’єднане галицько-волинське військо з ополченням у часи Данила Романовича могло виставити до тридцяти тисяч польової раті. У XIII ст. більшого війська не мав жоден князь.
У домонгольський період коні у війську не мали спеціального захисту. Данило Романович першим запровадив такі нововведення. За Лева Даниловича шкіряні «кояри» повністю захищали круп коня, а «личини» — голову тварини.
Які військові перемоги русичів позитивно вплинули на розвиток сучасних українських земель? Чому військової могутності тогочасних правителів не вистачило, аби зупинити наступ монголів?
Особливості суспільного життя Русі-України
Давньоруська держава у своєму розвитку суттєво змінювалася. Так, у IX — більшій частині X ст. значний вплив на владу князя мала військова дружина. Дружинники управляли державою, збирали данину й чинили суд на місцях. А вже за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого сформувалася одноосібна монархія, і на місцях замість племінних вождів сиділи князівські посадники — сини великого князя та його бояри. Це єдиновладдя значною мірою трималося на особистих талантах Володимира і Ярослава, адже це були сильні й авторитетні князі. Та й величезна територія держави ще не була освоєна повністю. Князі-наступники не могли впоратися зі складними завданнями, тому утворили тріумвірат Ярославичів.
Пригадайте, хто із синів Ярослава входив до тріумвірату. Які інші союзи між князями мали значний вплив на розвиток руських земель?
Тимчасове посилення князівської влади за Володимира Монома-ха і Мстислава Володимировича не вирішило політичних проблем Русі-України. Князі на місцях прагнули більших повноважень, тож дедалі частіше виявляли непокору київському князеві.
Який іб подолання князівських усобиць зображено на ілюстрації? Чи був цей іб ефективним? Чому?
Объяснение:
Я повністю не зрозумів що ти хотів запитати тому ось.
18 (29) березня 1728, Лемеші, Козелецька сотня, Київський полк, Гетьманщина — 9 (21) січня 1803, Батурин, Чернігівська губернія, Російська імперія) — український військовий, політичний та державний діяч, гетьман «всієї Малої Росії, обох боків Дніпра та Військ Запорозьких». Представник козацького роду Розумовських. Граф та генерал-фельдмаршал Російської імперії.
Кирило Григорович Розумовський
Kirill Razumovsky Tokke.jpg
Гетьман Війська Запорозького
Правління
1750-1764
Обрання
22 лютого 1750
Попередник
Данило Апостол
Наступник
посада скасована, Павло Скоропадський, як Гетьман України
Інші титули
Граф
Біографічні дані
Імена
Кирило Григорович Розум (при народженні)
Релігія
православ'я
Національність
українець
Народження
29 березня 1728
Лемеші, Козелецька сотня, Київський полк, Гетьманщина
Смерть
21 січня 1803 (74 роки)
Батурин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Дружина
Катерина Наришкіна
Діти
Олексій, Андрій, Петро, Григорій, Іван, Лев, Наталія, Єлизавета, Анна
Династія
Розумовські
Батько
Григорій Розум
Мати
Наталія Розумовська
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Білого Орла
Alex K Rozumovski family.svg
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Біографія
Редагувати
Народився 18 березня 1728 року в Гетьманщині, в селі Лемеші Козелецької сотні Київського полку в сім'ї козака Григорія Розума. Здобув початкову освіту на рідній Чернігівщині.
Старший брат Кирила, Олексій Розумовський, 1731 року завдяки чудовому голосу потрапив до придворної капели в Петербурзі й став невдовзі фаворитом цариці Єлизавети, а після її вступу на престол 1741 року дістав від неї високі чини камергера та генерал-поручика і 1742 року таємно обвінчався з нею. Олексій Розумовський мав великий вплив при імператорському дворі й домігся багатьох пільг для козацької старшини, сприяв відновленню гетьманства на Лівобережній Україні. Саме Олексій Розумовський 1742 року забрав свого брата Кирила з рідного села Лемеші в Петербург, де він виховувався під опікою О. Сумарокова та І. Єлагіна.
З Санкт-Петербурга Кирило був посланий, під опікою ад'юнкта Академії Наук Григорія Теплова, на навчання за кордон (Німеччина, Франція, Італія), де перебував у 1743–1745 і навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга під керівництвом відомих вчених Ейлера та Штрубе.
У червні 1744 року разом зі старшим братом був удостоєний графського титулу. 1744 року Імператриця Єлизавета Петрівна під час відвідин Києва обрала місце для будівлі Маріїнського палацу за проектом Бартоломео Растреллі, саме для графа Розумовського.
Після повернення з-за кордону 1745 року одержав чин дійсного камергера. Маючи гарну зовнішність, чудову освіту та приємні манери, швидко завойовує високий авторитет у імператорському дворі. Повернувшись до Петербурга, 1745 р. був призначений президентом Російської Академії Наук (1746).[1] 1746 року одружився з родичкою імператриці Єлизавети I, Катериною Наришкіною.
У 1746 році 18-річного Розумовського призначено президентом Петербурзької Академії наук. Ідучи назустріч проханням Олексія Розумовського та козацької старшини, Єлизавета Петрівна відновила гетьманство, скасоване після смерті гетьмана Данила Апостола 1734 року.
5(16).V.1747, на домагання козацької старшини, підтриманої Олексієм Розумовським, імператриця Єлизавета I Петрівна іменним указом «Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями» Архівовано 4 Серпня 2016 у Wayback Machine. відновила гетьманат.
На Глухівській раді 22 лютого 1750 року[2] за вказівкою імператриці гетьманом Лівобережної України обрано Кирила Розумовського. Однак самого Кирила на церемонії не було, він не захотів їхати зі столиці в провінцію. 31 липня 1750 року Кирило Розумовський отримав грамоту Єлизавети про відновлення гетьманської резиденції в Батурині. [3] В 1751 р. гетьман поїхав у Глухів і Батурин.[4]
Реформа Гетьманщини
Редагувати
Палац Кирила Розумовського в Батурині
Кирило Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на