Раскройте каждый пункт
Социально-экономическое развитие России в пореформенный период
1. Состояние сельского хозяйства.
А) Развитие капитализма.
Б) Пережитки крепостного права. (перечислить)
В) Причины (взаимозависимость) помещичьего и крестьянского хозяйств (стр. 130-131).
Г) Крестьянская община- это…, почему крестьянская община тормозила развитие капитализма в России.

В начале 90-х гг. ХХ века вспыхнул внутренний этнополитический чеченский конфликт. Чечено-Ингушская республика была органичной частью советского государства. В ней преобладали чеченцы - 734 тыс. человек (58%), русских было более 300 тыс. чел., ингушей - 60-70 тыс., армян - 15 тыс., украинцев - 12,5 тыс. и др. Сельское население составляло около 75%, имелись избыточные трудовые ресурсы. Благодаря высоким темпам демографического роста к началу 90-х гг. ХХ века чеченцы превратились в самый крупный этнос Северного Кавказа, создались предпосылки роста этнического самосознания, переосмысления своей роли и отношения к российской истории.  В известной мере это нагнетанию в Чечне антирусских настроений, формированию под демократическими лозунгами националистических сепаратистских движений, которые стремились к разделу республики по этническому признаку. Коммунистически-консервативное руководство ЧИ АССР во главе с Д. Завгаевым утрачивало контроль над политическим процессом, вырос эмиграционный поток русских и русскоязычных специалистов из республики. Правительство РФ, проводя непоследовательную национально-государственную политику, отказало в поддержке Д. Завгаеву и всем властным структурам, что привело к распаду в 1991 году ЧИ АССР на Чеченскую и Ингушскую республики без четкого определения границы.

Уже в XIII—на початку XIV ст. змінився погляд на реальність, виникли нові ідеї, які й привели до радикальних змін у всіх сферах ідеології та світогляду і які були неможливі в умовах античного або середньовічного суспільства.

Вони — результат того, що в міру зростання міст і появи бюргерства утворюються засади мирського світорозуміння, якому тісно в рамках теологічного аскетизму. Е. Гарен, незаперечно, має рацію, коли говорить про "полемічну свідомість", про "чітке поривання до бунту", про "програму розриву зі старим світом з метою встановити інші форми освіти і спілкування".

Нові інтелектуальні інтереси, віра в свої сили несумісні з контролем над діяльністю людини та мислення з боку церкви. Церковна регламентація життя, яка в середні віки здавалася природною, почала гнітити. "Божественне знання" потроху витіснилось інтелектуальними інтересами, які поки що випадали з офіційної університетської програми.

Художники і мислителі цієї епохи, як відомо, були титанами за силою думки, пристрасті і характеру, багатосторонністю і вченістю. Слід зазначити, що "універсальні" особистості виникали і через недостатню зрілість нового суспільства, в якому не було ще спеціалізації і стандартизації праці.

Очевидно, універсальність і багатосторонність таких майстрів, як Донателло, Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер, пояснюється не тільки їх надзвичайною обдарованістю, а й умовами їхньої праці і виховання. Вона була певною мірою "вимушеною". Оскільки поділ праці ще не торкнувся мистецтва, художники займалися всім: будівництвом церков, палаців, міських фортець, військових машин, поєднуючи найрізноманітніші види творчої праці — вони були живописцями, архітекторами, інженерами, декораторами.