ответ:Новий порядок передбачав створення пангерманської держави, яка базувалася на націонал-соціалістичній ідеології, що забезпечило б панування арійської раси, масивну територіальну експансію у Східній Європі, а також проведення плану «Ост».Початковою стадією встановлення Нового порядку було:
Угода про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом перед нападом на Польщу, щоб запобігти війні на два фронти і забезпечити достатню кількість продовольства під час блокади Британії
За планом Бліцкригу вони атакували Північну і Західну Європу (Операція «Везерюбунг» і Французька кампанія (1940)) щоб нейтралізувати спротив Заходу. В результаті була завойована Данія, Норвегія, Люксембург, Бельгія, Нідерланди та Франція, які були під контролем Німеччини вже влітку 1940.
Більшість населення, яке було депортоване із захоплених німцями країн використовувалося як робоча сила.
Наприкінці лютого 1943 року Отто Браутігам, який очолював Міністерство окупованих східних територій говорив, що він може оприлюднити персональну доповідь Едварда Вагнера про розмову з Генріхом Гіммлером у якому другий виразив бажання винищити 80 % населення Франції і Англії загонами СД після перемоги Німеччини.
Наполеон Бонапарт с его неугасимыми амбициями и устремлениями переиначил всю Европу, бонапартовские войны продолжались с 1796 по 1815 годы, и, несмотря на то, что они принесли много разрушений и бед, были также и некоторые положительные моменты в проведении этих кампаний.
Прежде всего, следует обозначить, что именно французская армия принесла в Европу идеи свободы народов, а военные действия Наполеона разрушили феодальный строй в Австрии и Пруссии.
Но свобода, принесенная Наполеоном, быстро сменилась его личной тиранией (вызвавшей волну освободительного движения в Испании и Германии) и мародерством, насилием французской армии.
Наполеон, развязывая свои войны, несомненно, стремился установить в Европе французское господство, что естественно, не могло не повлиять на тогдашнюю расстановку сил на континенте. Англия, которая обычно следила за балансом европейских сил, не могла остаться в стороне от конфликта.
В самом начале развязанные и навязанные Наполеоном войны были в интересах определенных слоев населения, но с течением времени кровавые сражения становились все более неприемлемыми и ненужными для народа, что и послужило началом конца империи в 1814 году.
Основными бонапартовскими кампаниями были: Первая Итальянская кампания (1796—1797); Египетский поход Бонапарта (1798—1799); Вторая Итальянская кампания (1800); Первая Австрийская кампания (1805); Прусская кампания (1806); Польская кампания (1806—1807); Испано-Португальская кампания (1807—1814); Вторая Австрийская кампания (1809); Русская кампания (1812); Саксонская кампания (1813); Битва за Францию (1814); Бельгийская кампания (1815).
ответ:Новий порядок передбачав створення пангерманської держави, яка базувалася на націонал-соціалістичній ідеології, що забезпечило б панування арійської раси, масивну територіальну експансію у Східній Європі, а також проведення плану «Ост».Початковою стадією встановлення Нового порядку було:
Угода про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом перед нападом на Польщу, щоб запобігти війні на два фронти і забезпечити достатню кількість продовольства під час блокади Британії
За планом Бліцкригу вони атакували Північну і Західну Європу (Операція «Везерюбунг» і Французька кампанія (1940)) щоб нейтралізувати спротив Заходу. В результаті була завойована Данія, Норвегія, Люксембург, Бельгія, Нідерланди та Франція, які були під контролем Німеччини вже влітку 1940.
Більшість населення, яке було депортоване із захоплених німцями країн використовувалося як робоча сила.
Наприкінці лютого 1943 року Отто Браутігам, який очолював Міністерство окупованих східних територій говорив, що він може оприлюднити персональну доповідь Едварда Вагнера про розмову з Генріхом Гіммлером у якому другий виразив бажання винищити 80 % населення Франції і Англії загонами СД після перемоги Німеччини.
Объяснение:
Объяснение:
Наполеон Бонапарт с его неугасимыми амбициями и устремлениями переиначил всю Европу, бонапартовские войны продолжались с 1796 по 1815 годы, и, несмотря на то, что они принесли много разрушений и бед, были также и некоторые положительные моменты в проведении этих кампаний.
Прежде всего, следует обозначить, что именно французская армия принесла в Европу идеи свободы народов, а военные действия Наполеона разрушили феодальный строй в Австрии и Пруссии.
Но свобода, принесенная Наполеоном, быстро сменилась его личной тиранией (вызвавшей волну освободительного движения в Испании и Германии) и мародерством, насилием французской армии.
Наполеон, развязывая свои войны, несомненно, стремился установить в Европе французское господство, что естественно, не могло не повлиять на тогдашнюю расстановку сил на континенте. Англия, которая обычно следила за балансом европейских сил, не могла остаться в стороне от конфликта.
В самом начале развязанные и навязанные Наполеоном войны были в интересах определенных слоев населения, но с течением времени кровавые сражения становились все более неприемлемыми и ненужными для народа, что и послужило началом конца империи в 1814 году.
Основными бонапартовскими кампаниями были: Первая Итальянская кампания (1796—1797); Египетский поход Бонапарта (1798—1799); Вторая Итальянская кампания (1800); Первая Австрийская кампания (1805); Прусская кампания (1806); Польская кампания (1806—1807); Испано-Португальская кампания (1807—1814); Вторая Австрийская кампания (1809); Русская кампания (1812); Саксонская кампания (1813); Битва за Францию (1814); Бельгийская кампания (1815).