Период с 1801 по 1812 гг. является очень важным для внешней политики Российской империи, так как события, в нем произошедшие, вытекали из последних десятилетий еще XVIII в., а сами события первых двенадцати лет XIX в. повлияли на дальнейший внешнеполитический курс России. В эти годы произошло расширение Российской империи на южных рубежах и укрепление ее на Кавказе, Закавказье и Балканском полуострове, но ценой двух масштабных войн. Первая – это русско-персидская война 1804–1813 гг., а вторая – русско-турецкая война 1806–1812 гг. Эти войны велись с перерывами и временными перемириями, а потом опять возобновлялись, но закончились они в обоих случаях победой России. В европейской внешней политике для России самыми важными были сложные отношения с Францией, которая сначала была для нее другом, потом врагом, а потом опять стала союзницей до 1812 г.
1.Розрив з польськими патріотами покладає початок національно-політичному самовизначенню в середовищі київської молоді, а водночас появі української громади, яка аж ніяк не була самоціллю. Об'єднання відбувається не заради перебування у певній організації, а стає наслідком широкої українофільської громадської роботи, що розгорнулася у 1859 р. спочатку в Києві, а далі по всіх теренах України.[2]
1859 хлопомани працювали у Київській Громаді; допомагали закладати недільні школи, для навчання елементарній писемності співпрацювали з редакцією «Основи», до числа співробітників якої входили В. Антонович та Ф. Рильський.
2.Хлопомани — польський термін на означення прихильників селянства; згодом цю презирливу назву перебрали самі адепти «любові до простого українського народу». Цей рух під впливом соціально-революційних ідей Заходу народився спочатку серед студентів Київського університету, які походили зі спольщених шляхетських родин. Усвідомивши собі, що належить служити «тому народові, серед якого живеш», вони покинули польські студентські організації і заснували українську громаду.
Объяснение:
Период с 1801 по 1812 гг. является очень важным для внешней политики Российской империи, так как события, в нем произошедшие, вытекали из последних десятилетий еще XVIII в., а сами события первых двенадцати лет XIX в. повлияли на дальнейший внешнеполитический курс России. В эти годы произошло расширение Российской империи на южных рубежах и укрепление ее на Кавказе, Закавказье и Балканском полуострове, но ценой двух масштабных войн. Первая – это русско-персидская война 1804–1813 гг., а вторая – русско-турецкая война 1806–1812 гг. Эти войны велись с перерывами и временными перемириями, а потом опять возобновлялись, но закончились они в обоих случаях победой России. В европейской внешней политике для России самыми важными были сложные отношения с Францией, которая сначала была для нее другом, потом врагом, а потом опять стала союзницей до 1812 г.
1.Розрив з польськими патріотами покладає початок національно-політичному самовизначенню в середовищі київської молоді, а водночас появі української громади, яка аж ніяк не була самоціллю. Об'єднання відбувається не заради перебування у певній організації, а стає наслідком широкої українофільської громадської роботи, що розгорнулася у 1859 р. спочатку в Києві, а далі по всіх теренах України.[2]
1859 хлопомани працювали у Київській Громаді; допомагали закладати недільні школи, для навчання елементарній писемності співпрацювали з редакцією «Основи», до числа співробітників якої входили В. Антонович та Ф. Рильський.
2.Хлопомани — польський термін на означення прихильників селянства; згодом цю презирливу назву перебрали самі адепти «любові до простого українського народу». Цей рух під впливом соціально-революційних ідей Заходу народився спочатку серед студентів Київського університету, які походили зі спольщених шляхетських родин. Усвідомивши собі, що належить служити «тому народові, серед якого живеш», вони покинули польські студентські організації і заснували українську громаду.
1 ИЛИ 2 ВИБИРАЙ