Осма́нська імпе́рія — ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1923 роках. Заснована султаном Османом І на території Малої Азії. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших. Очолювалася султанами, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму. Керувалася міцним центральним урядом (портою) та багатонаціональною бюрократією на місцях. Столиця розташовувалася у містах Сегют (1299–1326), Бурса (1326–1365), Едірне (1365–1453) й Стамбул (1453–1922). Панівною релігією був суннітський іслам, представники інших релігій обкладалися податком. Основною мовою панівної верстви була османська турецька. Серед багатонаціонального населення найчисленнішими етносами були турки, греки, вірмени і араби. У XVI—XVII століттях мала одну з найкращих армій світу, каркас якої становили артилерія та яничарська піхота. Вела перманентні війни із Персією, Священною Римською Імперією, Угорським королівством, Польщею, Російською імперією, Венеціанською республікою, Папською областю і Мальтійським орденом. На вершині своєї могутності, під час правління Сулеймана I Пишного від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. Вступила в епоху занепаду після поразки у Великій турецькій війні (1683—1699). Сильно ослабла внаслідок корупції чиновництва, яничарських бунтів, поразок у російсько-османських війнах XVIII — XIX століть та націоналістичної політики молодотурків. Розпалася після Першої світової війни 1914—1918 років. 1922 року було скасовано монархію, а 1924 року — халіфат. Розпад держави закріпив Лозаннський договір 1923 року, внаслідок якого постала Турецька республіка, наступниця імперії. Колишні володіння Османів стали незалежними державами або володіннями Великої Британії, Франції та Росії.
Осма́нська імпе́рія — ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1923 роках. Заснована султаном Османом І на території Малої Азії. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших. Очолювалася султанами, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму. Керувалася міцним центральним урядом (портою) та багатонаціональною бюрократією на місцях. Столиця розташовувалася у містах Сегют (1299–1326), Бурса (1326–1365), Едірне (1365–1453) й Стамбул (1453–1922). Панівною релігією був суннітський іслам, представники інших релігій обкладалися податком. Основною мовою панівної верстви була османська турецька. Серед багатонаціонального населення найчисленнішими етносами були турки, греки, вірмени і араби. У XVI—XVII століттях мала одну з найкращих армій світу, каркас якої становили артилерія та яничарська піхота. Вела перманентні війни із Персією, Священною Римською Імперією, Угорським королівством, Польщею, Російською імперією, Венеціанською республікою, Папською областю і Мальтійським орденом. На вершині своєї могутності, під час правління Сулеймана I Пишного від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. Вступила в епоху занепаду після поразки у Великій турецькій війні (1683—1699). Сильно ослабла внаслідок корупції чиновництва, яничарських бунтів, поразок у російсько-османських війнах XVIII — XIX століть та націоналістичної політики молодотурків. Розпалася після Першої світової війни 1914—1918 років. 1922 року було скасовано монархію, а 1924 року — халіфат. Розпад держави закріпив Лозаннський договір 1923 року, внаслідок якого постала Турецька республіка, наступниця імперії. Колишні володіння Османів стали незалежними державами або володіннями Великої Британії, Франції та Росії.
ИЗВИНИ НЕ ЗНАЮ!!!
Охарактеризуйте реакцию российского общества на смерть Павла I.
Варианты ответов
Гвардейские полки праздновали смерть императора и сразу же присягнули новому императору
Гвардейские полки присягнули новому императору, только убедившись, что Павел I действительно умер
Высшие круги общества поддерживали политику Павла I и были очень расстроены после его смерти
Смерть Павла I вызвала ликование среди высших кругов общества и в Москве, и в Петербурге
Во Верно ли что, во время правления Павла I на государственном гербе Российской империи и императорской короне присутствовал мальтийский крест.
Варианты ответов
Да
Нет
Во Определите истинность или ложность суждений.
Варианты ответов
Заговор против Павла I возглавил его сын Александр
Петербургский генерал-губернатор Пётр Алексеевич Пален возглавил орден Святого Иоанна Иерусалимского, который учредил Павел I
В декабре 1800 года Россия, Пруссия, Швеция и Дания, подписав союзный договор, фактически объявили Англии войну
Павел I умер своей смертью от аппоклепсического удара
В 1801 году Павел Первый отправил в Среднюю Азию войско во главе с генералом Василием Орловым
Во Эскадру именно этого адмирала Павел I отправил для освобождения Мальты от французов в 1798 году.
Варианты ответов
Апраксин
Ушаков
Суворов
Миних
Фермор
Во Считается, что изображённые на гравюре события произошли именно в этом году.
Варианты ответов
1802
1799
1800
1801
1803
Во Охарактеризуйте значение Мальты для России.
Варианты ответов
Павел I взял Мальтийский орден под своё покровительство только из чувства личной симпатии к католикам
Павел I планировал создать на Мальте военно-морскую базу для обеспечения интересов Российской империи в Средиземном море и на юге Европы
Обладание Мальтой имело для России стратегическое значение
Обладание Мальтой не имело важного значения для России
Во Восстановите хронологию событий.
Варианты ответов
Избрание Павла I Великим магистром Мальтийского ордена
Переход Суворова через Альпы
Захват Мальты англичанами
Убийство Павла I
Во Напишите, в какую английскую колонию Наполеон и Павел I планировали совершить совместный поход.
Во Этот полководец возглавил походы русской армии в Италию и Швейцарию в 1799 году.
Варианты ответов
Ушаков
Суворов
Фермор
Апраксин
Миних
Во Назовите итоги внешней политики Павла I.
Варианты ответов
В России была запрещена деятельность любых религиозных орденов, в том числе и Мальтийского
По инициативе России в Европе образовалась коалиция для борьбы с Пруссией
В России была организована деятельность Мальтийского ордена
При непосредственном участии России в Европе сложилась новая коалиция во главе с Францией, направленная на борьбу с Англией