Сталинская модернизация – комплекс мероприятий, проведенный в СССР в 1930-1940-е гг. с целью преодоления общей отсталости страны от Запада, подготовки к войне и построения социализма. Главными мероприятиями модернизации стали индустриализация, коллективизация и культурная революция. 3 Цели индустриализации Центральным элементом сталинской модернизации была индустриализация. Цели индустриализации: 1.Достижение экономической независимости СССР. 2. Создание мощного военно-промышленного комплекса (ВПК) и экономическая подготовка к войне. 3. Ликвидация технико-экономической отсталости СССР. 4. Первоочередное развитие базовых отраслей промышленности, имеющих стратегическое значение (металлургия, машиностроение, химия, топливно- энергетическая). 5. Создание экономической базы для построения социализма. 4 Источники средств для индустриализации 1. Перекачка средств из сельского хозяйства (коллективизация) и легкой промышленности 5 Все промышленные предприятия были разделены на категории. Категория «А» - стратегически важные предприятия и предприятия производящие средства производства (тяжелая промышленность).
Б. Смерди. # # # # # # # # # # # # Смерди — основна маса вільного сільського населення Давньої Русі XI—XIII ст., соціально-економічний статус яких визначався таким чином : 1) за соціальноекономічним становищем — це землевласники, що мали коня, господарство та землю, яку феодал міг відібрати; 2) перебували під юрисдикцією і в «підданстві» свого князя; були членами князівського війська; 3) на час війни ставали членами князівського пішого війська і в них мобілізували коней; 4) князівський правовий захист мав забезпечувати незалежність смердів від «сильних»; 5) як вільні смерди сплачували князівському суду за здійснені злочини; 6) проживали у погості та сплачували фіксовану данину князеві; 7) після смерті все майно смердів належало князеві як главі держави, в особі якого персоніфікувалося право верховної власності феодальної держави на землю.
Смерди — основна маса вільного сільського населення Давньої Русі XI—XIII ст., соціально-економічний статус яких визначався таким чином : 1) за соціальноекономічним становищем — це землевласники, що мали коня, господарство та землю, яку феодал міг відібрати; 2) перебували під юрисдикцією і в «підданстві» свого князя; були членами князівського війська; 3) на час війни ставали членами князівського пішого війська і в них мобілізували коней; 4) князівський правовий захист мав забезпечувати незалежність смердів від «сильних»; 5) як вільні смерди сплачували князівському суду за здійснені злочини; 6) проживали у погості та сплачували фіксовану данину князеві; 7) після смерті все майно смердів належало князеві як главі держави, в особі якого персоніфікувалося право верховної власності феодальної держави на землю.