Найважливішою причиною виникнення держави були, насамперед, сприятливі природні умови для життя людини, українська родюча земля, помірний клімат, наявність рік і морів, географічне розташування у центрі Європи, на перехресті міграційних і торговельних шляхів, поєднання широких полів і лісу.
Наступною причиною державотворення було виникнення самого давньоукраїнського етносу - автохтонного населення з сильним генотипом, що сформувався саме на цій землі в результаті численних етнічних оновлень і перетворень. Не випадково М.Грушевський вважав, що саме слов’янські племена антів, які залучили до об’єднання залишки скіфів і сарматів, стали генетичним корінням українського народу. Таким чином український етнос сформувався в 4-7 ст. н.е. в часи існування Антського союзу.
Крім того, швидке виникнення найбільшої у Європі держави і динамічний її розвиток були би просто неможливі без багатого державотворчого досвіду і традицій, які зберігалися в пам’яті народу. Мається на увазі Велика Скіфія, Боспорське царство, Антська держава, Готський племінний союз тощо. Сучасний науковець О.Палій таким чином говорить про роль скіфів на нашій землі: «Могутній племінний союз скіфів дозрів до рівня державності уже до середини І тисячоліття до н.е., об’єднавши в тому числі і праслов’ян. Таким чином, значно раніше, ніж у більшості регіонів Європи, в Україні створилися умови для державного життя та об’єднання в межах держави Великої Скіфії майже всієї території України»[1].
Російська історіографія наукову концепцію етногенезу європейських народів, основою якої є твердження про те, що саме народ є основним суб’єктом історії, на основі його самоорганізації і виникли сучасні держави. В Кремлі досі дотримуються «норманської теорії», згідно з якою саме Рюриковичів утворили Новгородську, Київську і Московську держави. Звідси робиться політичний висновок: одна династія – одна держава, що, на думку росіян, виправдовую їх агресивну політику підкорення сусідніх народів.
ответ:Жизнь дворянской семьи имела свои особенности. Со времен Петра I структура и взаимоотношения в дворянской семье строились на идеологии, связавшей службу и достоинство. Во главе семейной иерархии стоял отец, который отвечал за представительство семьи в обществе и общества в семье. Согласно этикету он держался в отдалении, имел в доме отдельные помещения. В литературных произведениях этого времени показано, с каким трепетом дети тайно проникали в кабинет отца, который даже в зрелом возрасте оставался им недоступным. В обязанности главы семьи входили устройство браков потомства и карьеры сыновей. Отношение к детям в дворянской семье было строгим. Высокий уровень требовательности к ребенку объяснялся тем, что его воспитание строилось в рамках дворянского кодекса чести.В основе дворянской идеологии лежало убеждение, что высокое положение дворянина в обществе обязывает его являться образцом высоких нравственных качеств: «Кому много дано, с того много и спросится». Ребенка ориентировали не на успех, а на идеал. Как дворянин он обязан был быть храбрым, честным, образованным.
Храбрость вырабатывалась путем волевых усилий и тренировок. Мальчик 10–12 лет должен был ездить верхом наравне со взрослыми. Для выработки выносливости в Царскосельском лицее, где учился Пушкин, каждый день проводились «гимнастические упражнения»: лицеисты обучались верховой езде, фехтованию, плаванью и гребле. Они вставали в 7 утра, гуляли в любую погоду, ели простую пищу.Дворянство проводило дни не только на службе, но и в постоянном общении. В домах столичной знати ежедневно обед накрывался на 100 человек. А бал или званый вечер мог обойтись хозяину в значительную сумму. Городские дома знати напоминали дворцы: они строились преимущественно из камня, украшались колоннами, скульптурами, лепными барельефами.
Наступною причиною державотворення було виникнення самого давньоукраїнського етносу - автохтонного населення з сильним генотипом, що сформувався саме на цій землі в результаті численних етнічних оновлень і перетворень. Не випадково М.Грушевський вважав, що саме слов’янські племена антів, які залучили до об’єднання залишки скіфів і сарматів, стали генетичним корінням українського народу. Таким чином український етнос сформувався в 4-7 ст. н.е. в часи існування Антського союзу.
Крім того, швидке виникнення найбільшої у Європі держави і динамічний її розвиток були би просто неможливі без багатого державотворчого досвіду і традицій, які зберігалися в пам’яті народу. Мається на увазі Велика Скіфія, Боспорське царство, Антська держава, Готський племінний союз тощо. Сучасний науковець О.Палій таким чином говорить про роль скіфів на нашій землі: «Могутній племінний союз скіфів дозрів до рівня державності уже до середини І тисячоліття до н.е., об’єднавши в тому числі і праслов’ян. Таким чином, значно раніше, ніж у більшості регіонів Європи, в Україні створилися умови для державного життя та об’єднання в межах держави Великої Скіфії майже всієї території України»[1].
Російська історіографія наукову концепцію етногенезу європейських народів, основою якої є твердження про те, що саме народ є основним суб’єктом історії, на основі його самоорганізації і виникли сучасні держави. В Кремлі досі дотримуються «норманської теорії», згідно з якою саме Рюриковичів утворили Новгородську, Київську і Московську держави. Звідси робиться політичний висновок: одна династія – одна держава, що, на думку росіян, виправдовую їх агресивну політику підкорення сусідніх народів.
ответ:Жизнь дворянской семьи имела свои особенности. Со времен Петра I структура и взаимоотношения в дворянской семье строились на идеологии, связавшей службу и достоинство. Во главе семейной иерархии стоял отец, который отвечал за представительство семьи в обществе и общества в семье. Согласно этикету он держался в отдалении, имел в доме отдельные помещения. В литературных произведениях этого времени показано, с каким трепетом дети тайно проникали в кабинет отца, который даже в зрелом возрасте оставался им недоступным. В обязанности главы семьи входили устройство браков потомства и карьеры сыновей. Отношение к детям в дворянской семье было строгим. Высокий уровень требовательности к ребенку объяснялся тем, что его воспитание строилось в рамках дворянского кодекса чести.В основе дворянской идеологии лежало убеждение, что высокое положение дворянина в обществе обязывает его являться образцом высоких нравственных качеств: «Кому много дано, с того много и спросится». Ребенка ориентировали не на успех, а на идеал. Как дворянин он обязан был быть храбрым, честным, образованным.
Храбрость вырабатывалась путем волевых усилий и тренировок. Мальчик 10–12 лет должен был ездить верхом наравне со взрослыми. Для выработки выносливости в Царскосельском лицее, где учился Пушкин, каждый день проводились «гимнастические упражнения»: лицеисты обучались верховой езде, фехтованию, плаванью и гребле. Они вставали в 7 утра, гуляли в любую погоду, ели простую пищу.Дворянство проводило дни не только на службе, но и в постоянном общении. В домах столичной знати ежедневно обед накрывался на 100 человек. А бал или званый вечер мог обойтись хозяину в значительную сумму. Городские дома знати напоминали дворцы: они строились преимущественно из камня, украшались колоннами, скульптурами, лепными барельефами.