Устав Володимира Мономаха, закони київського князя Володимира Мономаха, вміщені у розширеній редакції «Руської Правди». Володимира Мономаха був прийнятий після повстання у Києві 1113 представниками вищих станів з поступками для міщан і нижчих станів населення. Він регулював становище залежних селян — закупів, обмежуючи владу пана (заборона бити закупа), обмежував лихву, забороняв перетворювати на раба неспроможного платити боржника-купця, якщо це сталося наслідком нещасливого випадку тощо. У ньому точніше визначено становище холопів. У складенні уставу брали участь, крім кн. Володимира Мономаха, тисяцькі — Ратибор (київ)., Прокопій (білгородський), Станіслав (переяславський) і дехто з бояр.
М.Грушевський в «Історії української літератури» оціннив творчусть Іларіона: «”Слово про закон і благодать” приковує увагу дослідника своїми високими літературними прикметами і особливо для нас цінне як одно з найбільш літературних, високо артистичних речей, які взагалі має наше письменство… Це наш найраніший літературний твір з ясними слідами часу і місця, який ми маємо... З культурно-історичного погляду це надзвичайно важний покажчик тих високостей, яких досягли книжники, так би сказати, першої черги, вихованці заведених Володимиром шкіл після офіціального запровадження християнства на Русі».
