Культуркампф» (йому. kulturkampf — боротьба за культуру), поширене в літературі найменування заходів уряду о. бісмарка в 70-х рр. 19 ст проти католицької церкви — головної опори католицької партії «центру», яка виражала сепаратистські, антипрусські тенденції (головним чином в західній і південно-західній німеччині). у ході «до.» були проведені закони про заборону священикам вести політичну агітацію (дек. 1871), про позбавлення духівництва права нагляду за школами (березень 1872), про передачу в руки держави справи підготовки і призначення на посаді духовних осіб (1873) і ін. у лютому 1875 були розбещені майже всі католицькі ордени і проведений закон про цивільний брак. уряд бісмарка використовував «до.» для посилення національного гніту в польських землях, що знаходилися під німецьким пануванням, і розпалювання релігійних пристрастей з метою відвернення робітників від класової боротьби. характеризуючи «до.», в. і. ленін писав: «такою боротьбою бісмарк лише укріпив войовничий клерикалізм католиків, лише пошкодив справі дійсної культури, бо висунув на перший план релігійні ділення замість ділень полі» (полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 17, с. 416—17). в кінці 70 — початку 80-х рр. бісмарк в цілях об'єднання всіх консервативних сил пішов на примирення з католицьким духівництвом: більшість законів, прийнятих в період «до.», було скасовано; збереглися лише закони про цивільний брак і про вигнання єзуїтів.
Любая революция ведёт, самое малое, к потере уровня жизни основной части населения. Потому, что куча народа отвлекается от производительного труда на политические разборки. Если противники революции сильны, то неизбежна гражданская война, а это вообще не шутки, кровушка льётся рекой - война на уничтожение противника.
С другой стороны, революции избавится от устаревших общественных отношений, которые тормозят развитие общества, делая его неконкурентно относительно других стран, что грозит внешним завоеванием.
Неизвестно, что хуже: революция или десятки лет прогрессирующего упадка. Плодами революции обычно пользуются дети-внуки тех, кто её делал.
Любая революция ведёт, самое малое, к потере уровня жизни основной части населения. Потому, что куча народа отвлекается от производительного труда на политические разборки. Если противники революции сильны, то неизбежна гражданская война, а это вообще не шутки, кровушка льётся рекой - война на уничтожение противника.
С другой стороны, революции избавится от устаревших общественных отношений, которые тормозят развитие общества, делая его неконкурентно относительно других стран, что грозит внешним завоеванием.
Неизвестно, что хуже: революция или десятки лет прогрессирующего упадка. Плодами революции обычно пользуются дети-внуки тех, кто её делал.