Через деякий час після виникнення протестантська церква розділилася. Уже в XVI ст. самостійними відгалуженнями протестантизму були: лютеранська, кальвіністська та королівська реформаційна церкви. Це означало швидке поширення Реформації на Європейському континенті, а пізніше й на інших материках.
Лютеранська церква (отримала назву за іменем Мартіна Лютера) виникла у Північній Німеччині. Князі захоплювали церковні землі, закривали монастирі, домоглися створення "дешевої церкви". У кожному князівстві, де ця церква діяла, її главою був місцевий князь. Суперечності між князями, які дотримувалися лютеранських настанов, і тими, які сповідували католицизм, спричинили початок воєнних дій, кінець яким у 1555 р. поклав Аугсбурзький релігійний мир. З того часу в німецьких князівствах почало діяти правило: "Чия влада, того й віра". Лише правитель визначав, якою має бути віра.
Кальвіністська церква сформувалася у Швейцарії, а згодом поширилася в інших країнах (Нідерландах, Франції, Шотландії тощо). її засновником був француз Жан Кальвін, мешканець Женеви. 1536 р. видано його книжку "Повчання в християнській вірі", в якій систематично викладено основи протестантизму. Кальвіністська церква була також "дешевою", але вона виправдовувала нагромадження багатств, лихварство, рабство в колоніях. Прихильників цієї церкви почали називати кальвіністами.
В Англії, Данії та Швеції відбулася королівська Реформація, ініціаторами якої були королі цих держав, які одночасно очолювали і реформаційну церкву. Значну частину земель, що раніше належали католицькій церкві, одержали дворяни.
Контрреформація
Контрреформація - це наступ у релігійній формі сил, що намагалися відновити підірвані позиції католицької церкви, вивести її з кризи. Захищаючи ці позиції, католицизм був змушений вдатися до внутрішньої організаційної та ідейної перебудови. Неабияке значення мало заснування у 1534 р. і затвердження папою у 1540 р. ордену єзуїтів, що став одним з головних бастіонів Контрреформації.
У1542 р. реорганізовано інквізицію, а 1559 р. уперше надруковано "Індекс заборонених книг" - список видань, згодом неодноразово поновлюваний, що містив назви творів, які не відповідали ученню і практиці католицької церкви. Рішучий перелом в європейській Контрреформації настав після закінчення у 1563 р. Вселенського Собору цієї церкви, який з перервами засідав від 1545 р. в місті Триденті на півночі Італії. Собор закріпив перемогу угруповання на чолі з єзуїтами над течією в католицизмі, котра шукала примирення з протестантством. Він опрацював радикальну програму оновлення католицької спільноти, визначив доктрину і політику католицької церкви. У 1564 р. було обнародувано "Тридентське сповідання віри" - документ, у якому викладено головну суть рішень собору. Засуджувалося протестантське вчення про "виправдання вірою" і про Святе Писання як єдине джерело істини. Було збережено всі положення про верховенство пап, право продажу індульгенцій, поклоніння святим і т. ін.
Інквізиція (з лат. inqumtio- розшук) - трибунал католицької церкви, створений у XIII ст. для боротьби з єретиками. Діяв практично в усіх католицьких країнах протягом багатьох століть. Інквізиція використовувала таємне слідство, залучала доносчиків та лжесвідків, застосовувала тортури, конфіскацію майна засуджених, поширювала засудження на родичів до третього покоління включно тощо. Ці методи застосовувалися також до жінок і дітей. Засудженого одягали в ганебний одяг (санбеніто), він також мав пройти жахливу процедуру аутодафе - урочисту процесію, молебен, оголошення вироку та його здійснення через покарання ударами батога чи спалення на вогнищі. Як покарання використовували також публічне зречення, штраф, тюремне ув'язнення. Інквізиція активізувалася після створення у 1480р. так званої Нової інквізиції на чолі з домініканцем Томасом Торквемадою. У1642р. Папа Павло III заснував "Священну конгрегацію римської і вселенської інквізиції, її священне судилище", жертвами якої стали Джордано Бруно, Галілео Галілей та ін. В європейських країнах та Латинській Америці інквізиція припинила існування на початку XIX ст. Папська інквізиція існувала до 1870 р.
Масово винищували протестантів (так, 1572 р. у Франції під час Варфоломіївської ночі було знищено понад 30 тис. осіб). Застосовуючи різні каральні засоби, католицизм нещадно розправлявся з протестантами. Активно діяла інквізиція. Так, в Іспанії та Португалії поширилися аутодафе - виголошення вироку інквізиції та його здійснення, переважно спаленням. На міській площі у присутності багатьох людей, а часто короля і вельмож, страчували інакомислячих.
За уральскими горами на берегах Иртыша и Тобола находилось большое Сибирское ханство . После падения Казани сибирский хан Эдигер подчинился Ивану 4-му и стал платить дань пушниной . Вскоре его сверг хан Кучум. Он отказался подчиняться Москве, перестал платить дань, убил русского посла. Военные отряды Кучума совершали грабительские набеги на русские земли . В 1558 году Иван 4-й обширные русские земли за Волгой по берегам Камы и Чусовой богатым купцам и промышленникам Строгановым. Строгановы организовали там добычу соли, меди, железа. В 1574 году Иван Грозный дал Строгановым жалованную грамоту на земли за Уралом . Он разрешил им держать небольшое войско, посылать людей в Сибирь, строить там крепости. Однажды на Каму пришел отряд вольных людей – казаков во главе с атаманом Ермаком Тимофеевичем. Строгановы предложили Ермаку совершить поход за Урал и покорить царство хана Кучума. Ермак согласился. Строгановы выдали его отряду, насчитывавшему 840 человек, сабли, пищали, три пушки, шлемы, кольчуги, большое количество пороха, свинца и продовольствия. В сентябре 1581 года Ермак выступил в поход. Хан Кучум высылал отряд за отрядом навстречу казакам, стараясь помешать их продвижению в центр Сибирского ханства. С берегов татары осыпали плывущих на гребных судах казаков дождем стрел. Казаки отвечали огнем из пищалей. Огнестрельное оружие приводило татар в ужас. В октябре 1582 года отряд Ермака подошел к столице Сибирского ханства- Кашлыку. Недалеко от городка Кучум поставил укрепления из дерева и камня и сосредоточил там более десяти тысяч войска. Ермак высадился на берег и повел отряд на штурм укреплений. Под градом стрел бесстрашные казаки шли в атаку. Но взять укрепления им не удалось. Ермак приказал отходить. Татары бросились за отступавшими казаками и вышли из укреплений. Заманив противника в открытое поле, Ермак неожиданно повернул и снова бросил отряд в бой. Несколько часов продолжалась рукопашная схватка. Татары не выдержали и отступилили. Кучум со всеми жителями Кашлыка и остатками войска ушел в степь. Ермак занял опустевшуу столицу. Некоторые татарские ханы и князья соседних племен – хантов и манси- приходили к нему с большими дарами и заявляли о своей покорности. Ермак тоже дарил им подарки и заверял, что не будет обижать мирное население Сибири. В конце 1582 года Ермак направил в Москву посльство во главе со своим верным Иваном Кольцо известить царя о разгроме Кучума. Царь отблагодарил Ермака и его товарищей ценными подарками и вознаграждением. В 1583 году к Ермаку прибыл отряд стрельцов в 500 человек. Хан Кучум стал нападать на отдельные группы казаков. В августе 1584 года в татарскую засаду попал сам Ермак с горсткой товарищей. Ермак, пытаясь бросился в Иртыш и утонул. Остатки его отряда вернулись в Россию. • Поход Ермака в Сибирь имел большое значение. Разгром царства Кучума открыл путь для переселения русских людей за Уральские горы. В Сибирь пошли казаки, крестьяне, ремесленники и построили там крепости – города Тюмень и Тобольск. Они экономическому и культурному развитию края. Присоединение Сибири к России было последней светлой радостью Ивана Грозного . Зимой 1584 года Иван Васильевич заболел. В феврале он еще занимался делами, но уже в первой половине марта собрал бояр и продиктовал им свое завещание. Этот последний акт государя оказался своевременным – 18 марта на 54-м году жизни Иван 4-й умер. Полувековое царствование Ивана Грозного оставило глубокий и мрачный след в истории Росии. Насыщенная драматическими событиями жизнь первого носителя титула русского царя интересовала многих историков и писателей. Как человек и как государственный деятель Иван 4-й был личностью сложной и противоречивой.
Через деякий час після виникнення протестантська церква розділилася. Уже в XVI ст. самостійними відгалуженнями протестантизму були: лютеранська, кальвіністська та королівська реформаційна церкви. Це означало швидке поширення Реформації на Європейському континенті, а пізніше й на інших материках.
Лютеранська церква (отримала назву за іменем Мартіна Лютера) виникла у Північній Німеччині. Князі захоплювали церковні землі, закривали монастирі, домоглися створення "дешевої церкви". У кожному князівстві, де ця церква діяла, її главою був місцевий князь. Суперечності між князями, які дотримувалися лютеранських настанов, і тими, які сповідували католицизм, спричинили початок воєнних дій, кінець яким у 1555 р. поклав Аугсбурзький релігійний мир. З того часу в німецьких князівствах почало діяти правило: "Чия влада, того й віра". Лише правитель визначав, якою має бути віра.
Кальвіністська церква сформувалася у Швейцарії, а згодом поширилася в інших країнах (Нідерландах, Франції, Шотландії тощо). її засновником був француз Жан Кальвін, мешканець Женеви. 1536 р. видано його книжку "Повчання в християнській вірі", в якій систематично викладено основи протестантизму. Кальвіністська церква була також "дешевою", але вона виправдовувала нагромадження багатств, лихварство, рабство в колоніях. Прихильників цієї церкви почали називати кальвіністами.
В Англії, Данії та Швеції відбулася королівська Реформація, ініціаторами якої були королі цих держав, які одночасно очолювали і реформаційну церкву. Значну частину земель, що раніше належали католицькій церкві, одержали дворяни.
Контрреформація
Контрреформація - це наступ у релігійній формі сил, що намагалися відновити підірвані позиції католицької церкви, вивести її з кризи. Захищаючи ці позиції, католицизм був змушений вдатися до внутрішньої організаційної та ідейної перебудови. Неабияке значення мало заснування у 1534 р. і затвердження папою у 1540 р. ордену єзуїтів, що став одним з головних бастіонів Контрреформації.
У1542 р. реорганізовано інквізицію, а 1559 р. уперше надруковано "Індекс заборонених книг" - список видань, згодом неодноразово поновлюваний, що містив назви творів, які не відповідали ученню і практиці католицької церкви. Рішучий перелом в європейській Контрреформації настав після закінчення у 1563 р. Вселенського Собору цієї церкви, який з перервами засідав від 1545 р. в місті Триденті на півночі Італії. Собор закріпив перемогу угруповання на чолі з єзуїтами над течією в католицизмі, котра шукала примирення з протестантством. Він опрацював радикальну програму оновлення католицької спільноти, визначив доктрину і політику католицької церкви. У 1564 р. було обнародувано "Тридентське сповідання віри" - документ, у якому викладено головну суть рішень собору. Засуджувалося протестантське вчення про "виправдання вірою" і про Святе Писання як єдине джерело істини. Було збережено всі положення про верховенство пап, право продажу індульгенцій, поклоніння святим і т. ін.
Інквізиція (з лат. inqumtio- розшук) - трибунал католицької церкви, створений у XIII ст. для боротьби з єретиками. Діяв практично в усіх католицьких країнах протягом багатьох століть. Інквізиція використовувала таємне слідство, залучала доносчиків та лжесвідків, застосовувала тортури, конфіскацію майна засуджених, поширювала засудження на родичів до третього покоління включно тощо. Ці методи застосовувалися також до жінок і дітей. Засудженого одягали в ганебний одяг (санбеніто), він також мав пройти жахливу процедуру аутодафе - урочисту процесію, молебен, оголошення вироку та його здійснення через покарання ударами батога чи спалення на вогнищі. Як покарання використовували також публічне зречення, штраф, тюремне ув'язнення. Інквізиція активізувалася після створення у 1480р. так званої Нової інквізиції на чолі з домініканцем Томасом Торквемадою. У1642р. Папа Павло III заснував "Священну конгрегацію римської і вселенської інквізиції, її священне судилище", жертвами якої стали Джордано Бруно, Галілео Галілей та ін. В європейських країнах та Латинській Америці інквізиція припинила існування на початку XIX ст. Папська інквізиція існувала до 1870 р.
Масово винищували протестантів (так, 1572 р. у Франції під час Варфоломіївської ночі було знищено понад 30 тис. осіб). Застосовуючи різні каральні засоби, католицизм нещадно розправлявся з протестантами. Активно діяла інквізиція. Так, в Іспанії та Португалії поширилися аутодафе - виголошення вироку інквізиції та його здійснення, переважно спаленням. На міській площі у присутності багатьох людей, а часто короля і вельмож, страчували інакомислячих.
< Попер ЗМІСТ Наст >
Навчальні матеріали онлайн (pidru4niki.website)
© 2010 - 2020 info{aт}pidru4niki.com
Світлана
Однажды на Каму пришел отряд вольных людей – казаков во главе с атаманом Ермаком Тимофеевичем. Строгановы предложили Ермаку совершить поход за Урал и покорить царство хана Кучума. Ермак согласился. Строгановы выдали его отряду, насчитывавшему 840 человек, сабли, пищали, три пушки, шлемы, кольчуги, большое количество пороха, свинца и продовольствия.
В сентябре 1581 года Ермак выступил в поход. Хан Кучум высылал отряд за отрядом навстречу казакам, стараясь помешать их продвижению в центр Сибирского ханства. С берегов татары осыпали плывущих на гребных судах казаков дождем стрел. Казаки отвечали огнем из пищалей. Огнестрельное оружие приводило татар в ужас.
В октябре 1582 года отряд Ермака подошел к столице Сибирского ханства- Кашлыку. Недалеко от городка Кучум поставил укрепления из дерева и камня и сосредоточил там более десяти тысяч войска. Ермак высадился на берег и повел отряд на штурм укреплений. Под градом стрел бесстрашные казаки шли в атаку. Но взять укрепления им не удалось. Ермак приказал отходить. Татары бросились за отступавшими казаками и вышли из укреплений. Заманив противника в открытое поле, Ермак неожиданно повернул и снова бросил отряд в бой. Несколько часов продолжалась рукопашная схватка. Татары не выдержали и отступилили.
Кучум со всеми жителями Кашлыка и остатками войска ушел в степь. Ермак занял опустевшуу столицу. Некоторые татарские ханы и князья соседних племен – хантов и манси- приходили к нему с большими дарами и заявляли о своей покорности. Ермак тоже дарил им подарки и заверял, что не будет обижать мирное население Сибири. В конце 1582 года Ермак направил в Москву посльство во главе со своим верным Иваном Кольцо известить царя о разгроме Кучума. Царь отблагодарил Ермака и его товарищей ценными подарками и вознаграждением. В 1583 году к Ермаку прибыл отряд стрельцов в 500 человек.
Хан Кучум стал нападать на отдельные группы казаков. В августе 1584 года в татарскую засаду попал сам Ермак с горсткой товарищей. Ермак, пытаясь бросился в Иртыш и утонул. Остатки его отряда вернулись в Россию.
• Поход Ермака в Сибирь имел большое значение. Разгром царства Кучума открыл путь для переселения русских людей за Уральские горы. В Сибирь пошли казаки, крестьяне, ремесленники и построили там крепости – города Тюмень и Тобольск. Они экономическому и культурному развитию края.
Присоединение Сибири к России было последней светлой радостью Ивана Грозного . Зимой 1584 года Иван Васильевич заболел. В феврале он еще занимался делами, но уже в первой половине марта собрал бояр и продиктовал им свое завещание. Этот последний акт государя оказался своевременным – 18 марта на 54-м году жизни Иван 4-й умер. Полувековое царствование Ивана Грозного оставило глубокий и мрачный след в истории Росии. Насыщенная драматическими событиями жизнь первого носителя титула русского царя интересовала многих историков и писателей. Как человек и как государственный деятель Иван 4-й был личностью сложной и противоречивой.