ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.
До прихода Ислама в Аравии были постоянные межплеменные войны и междоусобицы... племена не признавали королей в Арабии не было истории централизованного государства.. или единого политического лидера. . Так же, арабы не были объединены каким-то одним религиозным культом.. каждое племя верило в своих богов... у них были свои идолы... некоторые арабы были так же христианами и иудеями... но они были в меньшинстве. . Арабы-идолопоклонники не верили в загробную жизнь.. и главным их лозунгом было брать от жизни все и жить сегодняшним днем, что возможно.. отсюда многие оды доисламского периода.. где авторы восхваляют игры.. вино.. женщин.. щедрость.. месть. . Для доисламских арабов главным были традиции и обычаи, а не религиозные догмы. Не было такого понятия как защита со стороны государства.. поэтому, эту функцию выполняло племя. Всем заправляла племенная солидарность (асабийя).. и даже с приходом Ислама, зачастую асабийя брала верх над таким понятием как религиозное братство. .
В тоже время все арабы говорили на арабском языке.. и в последствии это послужило одним из самых важных моментов в распространении Ислама по всей Аравии.. т. к. арабский - это язык Корана.
У Ислама на пути не стояло подобных ему противников... все многочисленные попытки создания государств в Аравии к 7ому веку потерпели крах... и в каком-то смысле, Ислам заполнил некий политический вакуум (пустоту) , который существовал в Аравии. .
С распространением Ислама арабы стали объединяться вокруг идеи... вокруг религиозных догм... наконец-то в Аравии появилась какая-то единая система.. которая смогла обеспечить относительный порядок... которая принесла единые законы. . Если кратко.. то это основные причины..
ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.
Объяснение:
До прихода Ислама в Аравии были постоянные межплеменные войны и междоусобицы... племена не признавали королей в Арабии не было истории централизованного государства.. или единого политического лидера. . Так же, арабы не были объединены каким-то одним религиозным культом.. каждое племя верило в своих богов... у них были свои идолы... некоторые арабы были так же христианами и иудеями... но они были в меньшинстве. . Арабы-идолопоклонники не верили в загробную жизнь.. и главным их лозунгом было брать от жизни все и жить сегодняшним днем, что возможно.. отсюда многие оды доисламского периода.. где авторы восхваляют игры.. вино.. женщин.. щедрость.. месть. . Для доисламских арабов главным были традиции и обычаи, а не религиозные догмы. Не было такого понятия как защита со стороны государства.. поэтому, эту функцию выполняло племя. Всем заправляла племенная солидарность (асабийя).. и даже с приходом Ислама, зачастую асабийя брала верх над таким понятием как религиозное братство. .
В тоже время все арабы говорили на арабском языке.. и в последствии это послужило одним из самых важных моментов в распространении Ислама по всей Аравии.. т. к. арабский - это язык Корана.
У Ислама на пути не стояло подобных ему противников... все многочисленные попытки создания государств в Аравии к 7ому веку потерпели крах... и в каком-то смысле, Ислам заполнил некий политический вакуум (пустоту) , который существовал в Аравии. .
С распространением Ислама арабы стали объединяться вокруг идеи... вокруг религиозных догм... наконец-то в Аравии появилась какая-то единая система.. которая смогла обеспечить относительный порядок... которая принесла единые законы. . Если кратко.. то это основные причины..