Ситуація зараз чимось схожа на ту, що була 100 років тому. І водночас відрізняється. Але те, що ми бачимо зараз і те, що було під час україно-російської війни початку ХХ століття має багато чого спільного.
З 1917 року почалося фактично становлення тогочасної України, як автономії, а згодом і незалежної держави. Спочатку цим процесом керувала Центральна Рада. Варто зазначити, що більшість тогочасних політиків були соціалістами. І це ускладнювало в певній мірі переговори із Заходом. Врешті-решт, на початку 1918 року вже УНР знайшла спільну мову з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Переговори велися в умовах Першої світової війни. І таким чином, Україна стає союзником Центральних держав. Більшою мірою через своє географічне розташування - близькість до них.
Після підписання Берестейського договору на початку 1918 року, війська Німеччини та Австро-Угорщини ввели свої війська в Україну та до здолати більшовиків. На жаль, керівництву УНР не вдавалося в належним чином керувати державою. Та й союзники не були задоволенні політиками УНР. Тож, у квітні 1918 року в Україні відбувається переворот і до влади приходить Гетьман Скоропадський. На нетривалий час постає Українська Держава.
Итак, церковнославянский язык русской редакции есть единственный, живущий до сего дня прямой потомок старославянского языка св. славянских первоучителей. Этот же церковнославянский язык русской редакции лежит в основе и светского русского литературного языка "
"Таким образом, к концу XVIII века разговорный язык руководящих слоев русского образованного общества настолько олитературился, а светско-литературный язык, употребляемый теми же слоями в писаниях, настолько обрусел в своем формальном составе, что слияние этих обоих языков воедино стало почти неизбежным. К началу XIX века это слияние действительно произошло. В принципе разговорный язык русской интеллигенции был объявлен литературным, т.е. на этом языке стали писать все, начиная от частных писем и вплоть до философских трактатов и стихотворений."
"Русский литературный язык в конечном счете является прямым преемником староцерковнославянского языка, созданного св. славянскими первоучителями в качестве общего литературного языка для всех славянских племен эпохи конца праславян-ского единства."
Что мы имеем: профессор Трубецкой утверждает, что в 19 веке разговорный и литературный язык слились в одно целое и это одно целое стало именоваться РУССКИЙ ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЯЗЫК. Далее профессор Трубецкой, классик славистики, утверждает, что получившийся в результате этого слияния РУССКИЙ ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЯЗЫК является прямым ПРЕЕМНИКОМ староцерковнославянского языка.
Поэтому, все ваши утверждения о происхождении современного русского языка от древнерусского пусты и беспочвенны. Мне надоело ваше упрямство, поэтому, если у вас есть учёная степень, если вы профессор или академик в области славистики, лингвистики или филологии, то тогда бодайтесь с профессором Трубецким. Если вы не профессор или академик, то тогда смиритесь и не выставляйте себя, простите, на посмешище.
Ситуація зараз чимось схожа на ту, що була 100 років тому. І водночас відрізняється. Але те, що ми бачимо зараз і те, що було під час україно-російської війни початку ХХ століття має багато чого спільного.
З 1917 року почалося фактично становлення тогочасної України, як автономії, а згодом і незалежної держави. Спочатку цим процесом керувала Центральна Рада. Варто зазначити, що більшість тогочасних політиків були соціалістами. І це ускладнювало в певній мірі переговори із Заходом. Врешті-решт, на початку 1918 року вже УНР знайшла спільну мову з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Переговори велися в умовах Першої світової війни. І таким чином, Україна стає союзником Центральних держав. Більшою мірою через своє географічне розташування - близькість до них.
Після підписання Берестейського договору на початку 1918 року, війська Німеччини та Австро-Угорщини ввели свої війська в Україну та до здолати більшовиків. На жаль, керівництву УНР не вдавалося в належним чином керувати державою. Та й союзники не були задоволенні політиками УНР. Тож, у квітні 1918 року в Україні відбувається переворот і до влади приходить Гетьман Скоропадський. На нетривалий час постає Українська Держава.
Объяснение:
надеюсь
"Таким образом, к концу XVIII века разговорный язык руководящих слоев русского образованного общества настолько олитературился, а светско-литературный язык, употребляемый теми же слоями в писаниях, настолько обрусел в своем формальном составе, что слияние этих обоих языков воедино стало почти неизбежным. К началу XIX века это слияние действительно произошло. В принципе разговорный язык русской интеллигенции был объявлен литературным, т.е. на этом языке стали писать все, начиная от частных писем и вплоть до философских трактатов и стихотворений."
"Русский литературный язык в конечном счете является прямым преемником староцерковнославянского языка, созданного св. славянскими первоучителями в качестве общего литературного языка для всех славянских племен эпохи конца праславян-ского единства."
Что мы имеем: профессор Трубецкой утверждает, что в 19 веке разговорный и литературный язык слились в одно целое и это одно целое стало именоваться РУССКИЙ ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЯЗЫК.
Далее профессор Трубецкой, классик славистики, утверждает, что получившийся в результате этого слияния РУССКИЙ ЛИТЕРАТУРНЫЙ ЯЗЫК является прямым ПРЕЕМНИКОМ староцерковнославянского языка.
Поэтому, все ваши утверждения о происхождении современного русского языка от древнерусского пусты и беспочвенны.
Мне надоело ваше упрямство, поэтому, если у вас есть учёная степень, если вы профессор или академик в области славистики, лингвистики или филологии, то тогда бодайтесь с профессором Трубецким.
Если вы не профессор или академик, то тогда смиритесь и не выставляйте себя, простите, на посмешище.