Вельмишановний великий княже Ярославе! Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь, Що кожного вразить моя сокира, Хто збаламутить Київ наш і Русь, Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди». Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію, Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду, Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках
Преобладание мелкого и среднего производства предполагает свободную конкуренцию, в условиях которой каждый предприниматель сам сражается за потребителя — за рынок сбыта для своей продукции. Высокая же концентрация производства открывает пути к образованию монополий. У владельцев крупных предприятий в отдельных отраслях промышленности появляется реальная возможность установить контроль над рынком и диктовать свои условия потребителю, обеспечивая себе максимальные прибыли. Для этого им нужно лишь договориться между собой о том, сколько произвести продукции и какую цену на нее назначить.
В России темпы монополизации промышленности вполне соответствовали темпам концентрации производства. Монополистические объединения появляются здесь в 1880—1890-х гг. Они охватывают самые различные производства — одной из первых монополий, например, стало объединение сахарозаводчиков. И все же подобные процессы были наиболее характерны для отраслей тяжелой промышленности. «Союз вагоностроительных заводов» вобрал в себя почти все крупные предприятия страны по производству подвижного состава для железных дорог. В нефтяной промышленности возникают «Союз бакинских керосинозаводчиков» и «Союз семи фирм», почти полностью монополизировавшие производство и продажу нефти и нефтепродуктов.
Подавляющее большинство монополистических объединений имели характер картелей или синдикатов. В картелях составлявшие их предприятия еще сохраняли значительную степень как производственной, так и коммерческой самостоятельности, заключая между собой временные соглашения о регулировании объемов производства, условий сбыта, найма рабочей силы. В синдикатах же предприятия были в гораздо большей степени связаны воедино: здесь создавались единые для всех сбытовые конторы, централизованно распределяющие заказы, закупающие сырье и реализующие продукцию. Таким образом, сохраняя производственную самостоятельность, предприятия, входившие в синдикат, полностью теряли самостоятельность коммерческую.
Параллельно концентрации промышленного производства в России, так же как и во всем мире, происходила концентрация банковского капитала. В ходе ожесточенной борьбы за господство в этой сфере, стоившей независимости существования многим мелким провинциальным банкам, здесь к началу XX в. выделяется так называемая «большая пятерка» — группа петербургских банков, на долю которых приходилась почти половина всех ресурсов капитала. Эти банки начинают все охотней вкладывать свои капиталы в промышленное производство, постепенно подчиняя его своему контролю. В результате происходило сращивание банковского и промышленного капитала. Однако в полную силу этот процесс, имевший грандиозные последствия, развернулся лишь после первой русской революции.
Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості.
Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова:
Да буде мир! І Богом я клянусь,
Що кожного вразить моя сокира,
Хто збаламутить Київ наш і Русь,
Хто осквернить насильством справу миру.
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких».
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди».
Пригадуєш, як ти казав?
І добрій книзі більше я радію,
Ніж золоту в коморі.
Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже:
З пергаменту недовго зчистить ваду,
Лиш з совісті не зчистити її.
Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом.
Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках
Преобладание мелкого и среднего производства предполагает свободную конкуренцию, в условиях которой каждый предприниматель сам сражается за потребителя — за рынок сбыта для своей продукции. Высокая же концентрация производства открывает пути к образованию монополий. У владельцев крупных предприятий в отдельных отраслях промышленности появляется реальная возможность установить контроль над рынком и диктовать свои условия потребителю, обеспечивая себе максимальные прибыли. Для этого им нужно лишь договориться между собой о том, сколько произвести продукции и какую цену на нее назначить.
В России темпы монополизации промышленности вполне соответствовали темпам концентрации производства. Монополистические объединения появляются здесь в 1880—1890-х гг. Они охватывают самые различные производства — одной из первых монополий, например, стало объединение сахарозаводчиков. И все же подобные процессы были наиболее характерны для отраслей тяжелой промышленности. «Союз вагоностроительных заводов» вобрал в себя почти все крупные предприятия страны по производству подвижного состава для железных дорог. В нефтяной промышленности возникают «Союз бакинских керосинозаводчиков» и «Союз семи фирм», почти полностью монополизировавшие производство и продажу нефти и нефтепродуктов.
Подавляющее большинство монополистических объединений имели характер картелей или синдикатов. В картелях составлявшие их предприятия еще сохраняли значительную степень как производственной, так и коммерческой самостоятельности, заключая между собой временные соглашения о регулировании объемов производства, условий сбыта, найма рабочей силы. В синдикатах же предприятия были в гораздо большей степени связаны воедино: здесь создавались единые для всех сбытовые конторы, централизованно распределяющие заказы, закупающие сырье и реализующие продукцию. Таким образом, сохраняя производственную самостоятельность, предприятия, входившие в синдикат, полностью теряли самостоятельность коммерческую.
Параллельно концентрации промышленного производства в России, так же как и во всем мире, происходила концентрация банковского капитала. В ходе ожесточенной борьбы за господство в этой сфере, стоившей независимости существования многим мелким провинциальным банкам, здесь к началу XX в. выделяется так называемая «большая пятерка» — группа петербургских банков, на долю которых приходилась почти половина всех ресурсов капитала. Эти банки начинают все охотней вкладывать свои капиталы в промышленное производство, постепенно подчиняя его своему контролю. В результате происходило сращивание банковского и промышленного капитала. Однако в полную силу этот процесс, имевший грандиозные последствия, развернулся лишь после первой русской революции.