← національно-визвольна війна українського народу в середині 17 століттягетьманщина 1687 – 1796 рр. →
українські землі у другій половині xvii ст. “руїна”
опубликовано ноябрь 27, 2013 автором genpol
руїна
1657 — 1687 рр. ( від смерті богдана хмельницкого до обрання гетьманом івана мазепу)
1658 — 1676 рр. (від повстання м. пушкаря, я. барабаша до зречення від гетьманства п. дорошенка)
1663 — 1686 рр. (від поділу гетьманщини на правобережну і лівобережну до укладення «вічного миру» між річчю посполитою і московським царством)
[м. костомаров]
під назваю «руїна» в історію увійшов трагічний період, який розпочався для українського народу після смерті богдана хмельницького (1657 р.) і характеризувався боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, що переросла в справжню громадянську війну з втручанням у внутрішні справи україни іноземних держав (московії, речі посполитої, туреччини).
причини руїни
загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики
відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами
соціальне розшарування (небажання селян та простих козаків коритися шляхті та козацькій еліті).
несприятливе міжнародне становище. іноземна інтервенція в гетьманщину з боку речі посполитої, московської держави, османської імперії та кримського ханства
під час «руїни» відбувалася боротьба за владу між:
козацькою старшиною війська запорозького. (і. богун)
шляхтою. (і. виговський)
нижчими прошарками суспільства (міщани, селяни, прості козаки). (і.брюховецький)
Каждый день жизни первобытного человека был похож не предыдущий, и каждый следующий день он должен был заниматься тем же, чем и накануне. уже на заре своего существования люди понимали, что в условиях постоянного противостояния с природой выжить поодиночке им не удастся, поэтому они объединялись в племена. у каждого племени был свой вождь, который следил за порядком в племени и распределял обязанности всех его представителей. как правило, на долю мужчины выпадала защита племени от нападений соседних племен и свирепых животных, а также забота о благополучии женщин и детей своего племени. каждое утро мужчины должны были отправляться на охоту и, рискуя жизнью, добывать для себя и своего племени пропитание. в то время опасность подстерегала охотников на каждом шагу, а примитивные орудия не могли их спасти от нападений свирепых хищников. да и победить хищника, имея в своем распоряжении лишь копья с каменными наконечниками, было сложно. поэтому каждый раз, отправляясь на охоту, первобытный человек не мог рассчитывать на то, что ему удастся вернуться с добычей, удастся вернуться живым и невредимым. в то время, когда мужчины уходили на охоту, женщины должны были заботиться о детях, готовить еду для всего племени и, выказывая всю свою находчивость, придумывать одежду из шкур убитых животных, которая смогла бы защитить их от холода. такой труд был не легче, чем охота, поскольку первобытные люди чаще всего жили в пещерах, которые были слабой защитой от непогоды и холода. когда мужчины возвращались с охоты, женщины кормили их и окружали заботой. причем, у первобытного человека в непрестанной борьбе за выживание находилось время для того, чтобы составить рассказы о своей жизни, о своих повседневных делах и заботах. такие рассказы воплощенные в картинках, можно и сегодня увидеть на стенах многочисленных древних пещер. рисунки, сохранившиеся от первобытных людей, рассказывают нам об охоте, о животных, которые жили в то время, о спасительном тепле очага и о многом другом. я думаю, что даже один день жизни первобытного человека может многому научить нас и сегодня. прежде всего, мы видим, что уже тогда люди понимали, что добиться чего-нибудь в одиночку невозможно. они отдавали себе отчет в том, что нужно заботиться о своих близких и защищать их от опасностей. кроме того, в жизни каждого человека, несмотря на все сложности и опасности, несмотря на постоянную борьбу за выживание, обязательно должна присутствовать духовная и культурная составляющая. познакомившись с одним днем жизни первобытного человека, мы с уверенностью можем сказать, что он во многом похож на один день жизни нашего современника
ответ:
перейти к содержимому
головна
матеріали з історії україни
сторінки всесвітньої історії
страницы российской
контакти
← національно-визвольна війна українського народу в середині 17 століттягетьманщина 1687 – 1796 рр. →
українські землі у другій половині xvii ст. “руїна”
опубликовано ноябрь 27, 2013 автором genpol
руїна
1657 — 1687 рр. ( від смерті богдана хмельницкого до обрання гетьманом івана мазепу)
1658 — 1676 рр. (від повстання м. пушкаря, я. барабаша до зречення від гетьманства п. дорошенка)
1663 — 1686 рр. (від поділу гетьманщини на правобережну і лівобережну до укладення «вічного миру» між річчю посполитою і московським царством)
[м. костомаров]
під назваю «руїна» в історію увійшов трагічний період, який розпочався для українського народу після смерті богдана хмельницького (1657 р.) і характеризувався боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, що переросла в справжню громадянську війну з втручанням у внутрішні справи україни іноземних держав (московії, речі посполитої, туреччини).
причини руїни
загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики
відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами
соціальне розшарування (небажання селян та простих козаків коритися шляхті та козацькій еліті).
несприятливе міжнародне становище. іноземна інтервенція в гетьманщину з боку речі посполитої, московської держави, османської імперії та кримського ханства
під час «руїни» відбувалася боротьба за владу між:
козацькою старшиною війська запорозького. (і. богун)
шляхтою. (і. виговський)
нижчими прошарками суспільства (міщани, селяни, прості козаки). (і.брюховецький)
объяснение: