Это подмена понятий и истории или Возникновение единого Российского государства имело большое историческое значение. Ликвидация перегородок на территории страны и прекращение феодальных войн создавали более благоприятные условия для развития народного хозяйства и для отпора внешним врагам. Для будущего русского народа, во многом определило его дальнейшую судьбу и особенности развития. Сформировалось защищенное поле для самосохранения русских земель, для активной исторической деятельности, создания национальной культуры. Заняв видное место среди европейских государств, Россия устанавливала связи с внешним миром.
Політична реформа. У 286 р. н. е. імперію було поділено між двома співправителями: Діоклетіан керував східними провінціями імперії із центром у місті Нікомедія, а його співправитель Максиміан — західними провінціями із центром у Медіолані. У 293 р. н. е. систему подвійного співправління було перетворено на тетрархію (у перекладі із грецької — влада чотирьох), в основу якої було покладено висування людей на вищі посади за їхні заслуги. Відтепер Римською імперією правили два августи — Діоклетіан і Максиміан та два їхні помічники-співправителі — Гай Галерій і Констанцій Хлор. Сам Діоклетіан став носієм титулу «домінус» (повелитель), а створену ним систему назвали домінатом.
2) Адміністративна реформа. Давні провінції було поділено на дрібніші частини, і відтепер у Римській імперії налічувалося близько 100 нових провінцій. Десять-дванадцять провінцій об’єднувалися у великі територіальні округи — діоцези. Усього було 13 діоцезів, очолюваних намісниками, підпорядкованими тетрархам. Такий поділ остаточно відокремив військову владу від цивільної, полегшив оборону і контроль за провінціями, послабив владу намісників і провінцій.
3) Військова реформа. Діоклетіан поділив римську армію на дві частини: y регулярні пересувні війська, які перебували при кожному із чотирьох тетрархів і складалися частково з піхотинців, а переважно з важкої кавалерії; y прикордонні й берегові війська, що формувалися за рахунок щорічного призову римських громадян. У цих формуваннях служили й варвари, кількість яких у складі римської армії постійно зростала.
4) Грошова реформа. Було вилучено з обігу знецінені й фальшиві монети. Із 294 р. розпочалося карбування нових золотих, а через деякий час і срібних монет. Проте реформа провалилася. Нові монети швидко зникли з обігу (населення ховало їх «на чорний день»), і Діоклетіан був змушений відновити карбування звичайних розмінних монет із нижчою вартістю.
5) Цінова реформа. У 301 р. Діоклетіан, прагнучи зупинити зростання цін, видав закон про максимальні ціни, згідно з яким встановлювалися фіксовані межові ціни на продукти харчування, послуги, предмети першої необхідності. За перевищування цін або приховування товарів запроваджувалася смертна кара. Встановлювалася також єдина по всій імперії заробітна плата для робітників, ремісників і державних службовців. Проте зупинити зростання цін закон не зміг.
6) Податкова реформа. У 239—290 рр. для визначення кількості платників податків було проведено загальний перепис населення імперії. Після цього було запроваджено єдиний подушний податок. Від сплати податків звільнялися тільки жителі Риму. Щорічну суму податків встановлювали на термін п’ять років і лише після цього переглядали.
7) Релігійна реформа. У Римській імперії було здійснено спробу запровадити єдиний для всієї імперії культ особи імператора. Своїм покровителем Діоклетіан обрав Зевса, а Максиміан — Геркулеса. Імператорів вшановували як богів, перед їхніми статуями здійснювали богослужіння, а зверталися до них зі словами «повелитель» і «бог». Проти цього виступали християни. Було видано чотири укази проти християн, які забороняли їх збори, зобов’язували руйнувати їхні церкви й спалювати священні книги. Під загрозою смерті християни мали зректися своєї віри.
Політична реформа. У 286 р. н. е. імперію було поділено між двома співправителями: Діоклетіан керував східними провінціями імперії із центром у місті Нікомедія, а його співправитель Максиміан — західними провінціями із центром у Медіолані. У 293 р. н. е. систему подвійного співправління було перетворено на тетрархію (у перекладі із грецької — влада чотирьох), в основу якої було покладено висування людей на вищі посади за їхні заслуги. Відтепер Римською імперією правили два августи — Діоклетіан і Максиміан та два їхні помічники-співправителі — Гай Галерій і Констанцій Хлор. Сам Діоклетіан став носієм титулу «домінус» (повелитель), а створену ним систему назвали домінатом.
2) Адміністративна реформа. Давні провінції було поділено на дрібніші частини, і відтепер у Римській імперії налічувалося близько 100 нових провінцій. Десять-дванадцять провінцій об’єднувалися у великі територіальні округи — діоцези. Усього було 13 діоцезів, очолюваних намісниками, підпорядкованими тетрархам. Такий поділ остаточно відокремив військову владу від цивільної, полегшив оборону і контроль за провінціями, послабив владу намісників і провінцій.
3) Військова реформа. Діоклетіан поділив римську армію на дві частини: y регулярні пересувні війська, які перебували при кожному із чотирьох тетрархів і складалися частково з піхотинців, а переважно з важкої кавалерії; y прикордонні й берегові війська, що формувалися за рахунок щорічного призову римських громадян. У цих формуваннях служили й варвари, кількість яких у складі римської армії постійно зростала.
4) Грошова реформа. Було вилучено з обігу знецінені й фальшиві монети. Із 294 р. розпочалося карбування нових золотих, а через деякий час і срібних монет. Проте реформа провалилася. Нові монети швидко зникли з обігу (населення ховало їх «на чорний день»), і Діоклетіан був змушений відновити карбування звичайних розмінних монет із нижчою вартістю.
5) Цінова реформа. У 301 р. Діоклетіан, прагнучи зупинити зростання цін, видав закон про максимальні ціни, згідно з яким встановлювалися фіксовані межові ціни на продукти харчування, послуги, предмети першої необхідності. За перевищування цін або приховування товарів запроваджувалася смертна кара. Встановлювалася також єдина по всій імперії заробітна плата для робітників, ремісників і державних службовців. Проте зупинити зростання цін закон не зміг.
6) Податкова реформа. У 239—290 рр. для визначення кількості платників податків було проведено загальний перепис населення імперії. Після цього було запроваджено єдиний подушний податок. Від сплати податків звільнялися тільки жителі Риму. Щорічну суму податків встановлювали на термін п’ять років і лише після цього переглядали.
7) Релігійна реформа. У Римській імперії було здійснено спробу запровадити єдиний для всієї імперії культ особи імператора. Своїм покровителем Діоклетіан обрав Зевса, а Максиміан — Геркулеса. Імператорів вшановували як богів, перед їхніми статуями здійснювали богослужіння, а зверталися до них зі словами «повелитель» і «бог». Проти цього виступали християни. Було видано чотири укази проти християн, які забороняли їх збори, зобов’язували руйнувати їхні церкви й спалювати священні книги. Під загрозою смерті християни мали зректися своєї віри.