с отечественной войной 1. Повод к войне. 2. Ход военных действий (по этапам): -планы сторон в начале каждого этапа, -военные и политические итоги этапа. 3. Характер войны. 4. Условия мирного договора. 5. Военные и политические итоги войны.
січня 1649 року король Англії, Шотландії та Ірландії Карл I Стюарт за «злочинні дії проти англійського парламенту і народу» був засуджений до смерті і через чотири дні страчений. Це викликало обурення європейських монархій, політичні та торговельні зв'язки з новим режимом були згорнуті або скорочені до мінімуму. По смерті Карла I його син, принц Карл, який переховувався в Голландії, оголосив себе спадкоємцем престолу. Його визнав шотландський парламент, а Ірландію та Англію охопили стихійні селянські бунти, жорстоко придушені військами Олівера Кромвеля, командуючого антироялістськими військами.
17 березня Палата громад, з якої були вигнані всі помірковані депутати (150 чоловік із загальної кількості 250), оголосила про скасування англійської монархії і Палати лордів, а ще через два місяці, 19 травня 1649 року прийняла «Акт про оголошення Англії республікою», вищим органом якої стала Державна рада на чолі з Олівером Кромвелем.
Після невдалих спроб принца Карла, підтримуваного Іспанією і Голландією, в 1650 та 1651 році здолати Кромвеля, спочатку Іспанія, а потім решту країн Європи визнали новий режим в Англії. Після закінчення громадянської війни Шотландія та Ірландія, які вважалися окремими державами із спільним королем, були об'єднані з Англійською республікою в «Англійську співдружність», перейменовану в 1653 році в «Співдружність Англії, Шотландії та Ірландії».
З 1653 року Олівер Кромвель став правити одноосібно — абсолютно непідкупний і надзвичайно популярний серед народу, він двічі розпускав непокірний парламент, допоки 16 грудня його новим складом не був оголошений лордом-протектором (захисником) з фактично королівськими повноваженнями. Його внутрішня політика була жорсткою пуританської диктатурою — були заборонені всі види азартних ігор, проводилась боротьба з пияцтвом, подружня зрада каралась стратою, суворо дотримувались релігійні традиції та настанови. За часів республіки англійський флот досяг переваги над колишніми морськими гегемонома, Габсбурзькою Іспанією та Голландією, Середземне море було очищено від піратів, й була захоплена Ямайка.
У 1657 році Олімер Кромвель відкинув пропозицію парламенту стати королем, тим не менш прийняв рішення зробити його владу спадковою і наступного року, після раптової смерті Кромвеля від малярії, посада лорда-протектора Англії, Шотландії та Ірландії, який керував військовими діями і закордонними справами, призначав і звільняв державних чиновників, підписував закони і засновував титули лордів, перейшла до його 32-річного сина Річарда. Заново скликаний парламент зробив спробу відновити республіканські принципи управління й 25 травня 1659 року Річард Кромвель був позбавлений влади.
В умовах хаосу, безвладдя, свавілля і заворушень, що охопили країну, у лютому 1660 року губернатор Шотландії генерал Джордж Монк здійснив військовий переворот і швидким марше ввів у Лондон свої війська. Затверджений на посаді головнокомандувача збройними силами країни, він за підтримки нового парламенту, де більшість склали роялісти, постраждалі за часів Кромвеля, виступив за відновлення монархії. 29 травня 1660 року, в день свого тридцятиріччя, Карл II Стюарт тріумфально повернувся в Лондон і був проголошений королем Англії, Шотландії та Ірландії.
Всім діячам уряду батька і сина Кромвелів, крім царевбивць, була оголошена амністія, всі учасники суду над Карлом I були страчені, а 30 січня 1661 року, в 12-ту річницю страти Карла I, тіла покійних, включаючи останки самого Олівера Кромвеля, були вириті з могил, повішені і четвертовані, а їх голови на 6-метрових палях були виставлені для загального огляду біля Вестмінстерського палацу, де пробули майже чверть століття.
Коллективизация в СССР: причины, методы проведения, итоги
Предпосылки
Первые попытки коллективизации крестьян были предприняты уже вскоре после революции, когда в деревне стали всячески насаждаться колхозы и совхозы.
Вопрос о путях развития сельского хозяйства обсуждался на XV съезде партии (декабрь 1927 г.), который поставил задачу коллективизации в качестве основной задачи партии в деревне.
Дальнейший ход событий был во многом определен так называемым "кризисом хлебозаготовок" в конце 20-х гг. Индустриализация требовала все больших средств, которые можно было получить за счет экспорта хлеба. Между тем крестьяне не желали сдавать его за бесценок. 1928 – 1929 гг в обстановке "выколачивания" хлеба путем различных репрессий. В этих условиях Сталин приходит к выводу, что единственным гарантированного получения хлеба является ускоренное объединение крестьян в колхозы.
Коллективизация
5 января 1930 г. было принято постановление ЦК ВКП(б), провозгласившее "сплошную коллективизацию" и "ликвидацию кулачества как класса". Основным средством принуждения крестьян к объединению в колхозы стала угроза "раскулачивания" (по некоторым данным, общее число "раскулаченных" доходило до 10 млн.).
Важную роль в окончательной победе режима над крестьянством сыграл голод 1932 – 1933 гг. Он был вызван политикой государства, изъявшего из деревни весь хлеб (минимальное число жертв голода — около 2,5 млн. чел.).
Итоги
Коллективизация нанесла тяжелейший удар сельскохозяйственному производству (валовое производство зерна снизилось в 1932 г. до 69,9 млн. т. против 78,3 млн. т. в 1928 г., количество лошадей уменьшилось с 36 млн. до 20 млн., коров — с 68 млн. до 30 млн.).
Осуществление коллективизации стало важнейшим этапом в окончательном утверждении тоталитарного режима.
Однако некоторая часть сельского населения выиграла от проведения коллективизации. Это касалось наиболее неимущих ("бедняков", "батраков"): им кое-что досталось из "кулацкого" имущества, их в первую очередь принимали в партию, готовили из них комбайнеров и трактористов.
В годы второй пятилетки государство усиливает финансирование сельского хозяйства, в результате чего происходит некоторая стабилизация, намечается рост производства и улучшение положения крестьян.
Но в значительной части колхозов в силу отсутствия у крестьян заинтересованности в труде царили бесхозяйственность, низкая дисциплина.
січня 1649 року король Англії, Шотландії та Ірландії Карл I Стюарт за «злочинні дії проти англійського парламенту і народу» був засуджений до смерті і через чотири дні страчений. Це викликало обурення європейських монархій, політичні та торговельні зв'язки з новим режимом були згорнуті або скорочені до мінімуму. По смерті Карла I його син, принц Карл, який переховувався в Голландії, оголосив себе спадкоємцем престолу. Його визнав шотландський парламент, а Ірландію та Англію охопили стихійні селянські бунти, жорстоко придушені військами Олівера Кромвеля, командуючого антироялістськими військами.
17 березня Палата громад, з якої були вигнані всі помірковані депутати (150 чоловік із загальної кількості 250), оголосила про скасування англійської монархії і Палати лордів, а ще через два місяці, 19 травня 1649 року прийняла «Акт про оголошення Англії республікою», вищим органом якої стала Державна рада на чолі з Олівером Кромвелем.
Після невдалих спроб принца Карла, підтримуваного Іспанією і Голландією, в 1650 та 1651 році здолати Кромвеля, спочатку Іспанія, а потім решту країн Європи визнали новий режим в Англії. Після закінчення громадянської війни Шотландія та Ірландія, які вважалися окремими державами із спільним королем, були об'єднані з Англійською республікою в «Англійську співдружність», перейменовану в 1653 році в «Співдружність Англії, Шотландії та Ірландії».
З 1653 року Олівер Кромвель став правити одноосібно — абсолютно непідкупний і надзвичайно популярний серед народу, він двічі розпускав непокірний парламент, допоки 16 грудня його новим складом не був оголошений лордом-протектором (захисником) з фактично королівськими повноваженнями. Його внутрішня політика була жорсткою пуританської диктатурою — були заборонені всі види азартних ігор, проводилась боротьба з пияцтвом, подружня зрада каралась стратою, суворо дотримувались релігійні традиції та настанови. За часів республіки англійський флот досяг переваги над колишніми морськими гегемонома, Габсбурзькою Іспанією та Голландією, Середземне море було очищено від піратів, й була захоплена Ямайка.
У 1657 році Олімер Кромвель відкинув пропозицію парламенту стати королем, тим не менш прийняв рішення зробити його владу спадковою і наступного року, після раптової смерті Кромвеля від малярії, посада лорда-протектора Англії, Шотландії та Ірландії, який керував військовими діями і закордонними справами, призначав і звільняв державних чиновників, підписував закони і засновував титули лордів, перейшла до його 32-річного сина Річарда. Заново скликаний парламент зробив спробу відновити республіканські принципи управління й 25 травня 1659 року Річард Кромвель був позбавлений влади.
В умовах хаосу, безвладдя, свавілля і заворушень, що охопили країну, у лютому 1660 року губернатор Шотландії генерал Джордж Монк здійснив військовий переворот і швидким марше ввів у Лондон свої війська. Затверджений на посаді головнокомандувача збройними силами країни, він за підтримки нового парламенту, де більшість склали роялісти, постраждалі за часів Кромвеля, виступив за відновлення монархії. 29 травня 1660 року, в день свого тридцятиріччя, Карл II Стюарт тріумфально повернувся в Лондон і був проголошений королем Англії, Шотландії та Ірландії.
Всім діячам уряду батька і сина Кромвелів, крім царевбивць, була оголошена амністія, всі учасники суду над Карлом I були страчені, а 30 січня 1661 року, в 12-ту річницю страти Карла I, тіла покійних, включаючи останки самого Олівера Кромвеля, були вириті з могил, повішені і четвертовані, а їх голови на 6-метрових палях були виставлені для загального огляду біля Вестмінстерського палацу, де пробули майже чверть століття.
Объяснение:
3.
Коллективизация в СССР: причины, методы проведения, итоги
Предпосылки
Первые попытки коллективизации крестьян были предприняты уже вскоре после революции, когда в деревне стали всячески насаждаться колхозы и совхозы.
Вопрос о путях развития сельского хозяйства обсуждался на XV съезде партии (декабрь 1927 г.), который поставил задачу коллективизации в качестве основной задачи партии в деревне.
Дальнейший ход событий был во многом определен так называемым "кризисом хлебозаготовок" в конце 20-х гг. Индустриализация требовала все больших средств, которые можно было получить за счет экспорта хлеба. Между тем крестьяне не желали сдавать его за бесценок. 1928 – 1929 гг в обстановке "выколачивания" хлеба путем различных репрессий. В этих условиях Сталин приходит к выводу, что единственным гарантированного получения хлеба является ускоренное объединение крестьян в колхозы.
Коллективизация
5 января 1930 г. было принято постановление ЦК ВКП(б), провозгласившее "сплошную коллективизацию" и "ликвидацию кулачества как класса". Основным средством принуждения крестьян к объединению в колхозы стала угроза "раскулачивания" (по некоторым данным, общее число "раскулаченных" доходило до 10 млн.).
Важную роль в окончательной победе режима над крестьянством сыграл голод 1932 – 1933 гг. Он был вызван политикой государства, изъявшего из деревни весь хлеб (минимальное число жертв голода — около 2,5 млн. чел.).
Итоги
Коллективизация нанесла тяжелейший удар сельскохозяйственному производству (валовое производство зерна снизилось в 1932 г. до 69,9 млн. т. против 78,3 млн. т. в 1928 г., количество лошадей уменьшилось с 36 млн. до 20 млн., коров — с 68 млн. до 30 млн.).
Осуществление коллективизации стало важнейшим этапом в окончательном утверждении тоталитарного режима.
Однако некоторая часть сельского населения выиграла от проведения коллективизации. Это касалось наиболее неимущих ("бедняков", "батраков"): им кое-что досталось из "кулацкого" имущества, их в первую очередь принимали в партию, готовили из них комбайнеров и трактористов.
В годы второй пятилетки государство усиливает финансирование сельского хозяйства, в результате чего происходит некоторая стабилизация, намечается рост производства и улучшение положения крестьян.
Но в значительной части колхозов в силу отсутствия у крестьян заинтересованности в труде царили бесхозяйственность, низкая дисциплина.