Павло ПолуботокПісля падіння Мазепи та смерті Івана Скоропадського гетьманом Лівобережної України став Павло Полуботок. Він походив з давнього козацького роду Полуботків, мав значний авторитет, і відзначався гострим розумом та національно-патріотичними мотивами діяльності. Народився 1660 року, юність пройшла під враженнями від «Руїни». Був близьким до клану Самойловича, і під час його гетьманування значно зміцнив свої позиції на Лівобережжі, і через вступив у конфронтацію із дорошенківцями. Традиційно влада Полуботків концентрувалася навколо Чернігова та Чернігівського полку. Павло закінчив Києво-Могилянську академію, мав досвід управлінської роботи. Однак невідомо чи пройшов школу Запорозької Січі. Після державного перевороту і приходу до влади Мазепи потрапляє до числа противників гетьмана, однак вже у 1703 році отримує від нього землеволодіння, а в 1705 році стає Чернігівським полковником. Справжній характер та патріотизм Полуботка стають відомими ще задовго до його приходу на гетьманство. Однак під час Полтавської битви він не підтримав Мазепу, і це стало великою помилкою Павла Полуботка та справжньою трагедією України. В ході того, як у 1708 році відбувалися вибори альтернативного гетьмана, Петро І призначив на посаду Скоропадського, а Полуботка все одно остерігався. У 1722 році після смерті Скоропадського козацька рада обирає Полуботка гетьманом без огляду на дозволи з Петербурга, а цар Петро І не визнає цих виборів та призначає Полуботка виконуючим обов’язки – наказним гетьманом. Починаючи з 1722 року, Павло Полуботок проводить фінансові та судові реформи, які спрямовує на протидію російському окупаційному режимові та в напрямку соціальних гарантій. Показовими є заборони чиновникам примушувати козаків до виконання робіт у вигляді повинності. Судові процеси обов’язково повинні були гарантуватися апеляціями. Протидія Малоросійській колегії створює підстави в Петра І для його арешту. Полуботок відкрито протистоїть Росії, а після того, як Військо запорозьке аналогічно звертається до царя з проханням відновити Переяславські статті Хмельницького. Арешт старшини та Полуботка закінчився смертю останнього у 1724 році, похований в Петербурзі. Авторитет гетьмана навіть після смерті був надзвичайно великим, однак після смерті Полуботка головним політичним центром українського народу замість Гетьманщини знову стала Запорізька Січ.
Голод 1932 — 1933 гг. Первая пятилетка завершилась в деревне не только массовой коллективизацией, но и страшным голодом, унесшим миллионы жизней. Все более острая нехватка продовольствия начала ощущаться уже в 1930 — 1931 гг., так как валовая продукция сельского хозяйства уменьшалась, а государственные заготовки возрастали. Поздней осенью 1932 г. обширные районы страны, особенно Южную Украину, Среднее Поволжье, Северный Кавказ и Казахстан, охватил жестокий голод. По своим масштабам он значительно превосходил голод в Поволжье и других районах в 1921 г. Тогда, в 1921 г., о голоде писали все газеты, был организован сбор средств по всей стране, созданы специальные организации для голодающим губерниям, налажена международная Иначе было в 1932 — 1933 гг. На все сообщения о голоде наложили запрет. Ни в Советском Союзе, ни за границей не проводилось никаких кампаний голодающим. Напротив, сам факт массового голода официально отрицался. Сотни тысяч и даже миллионы голодающих пытались бежать в города и более благополучные области, но мало кому это удавалось, так как воинские заставы на дорогах и железнодорожных станциях не выпускали крестьян из охваченных голодом районов. Но и те, кто добирался до города, не могли получить без продовольственных карточек им не продавали хлеб в магазинах. В Киеве, как и во многих других городах, каждое утро подбирали трупы крестьян, складывали на телеги и увозили хоронить в безымянных могилах. Заранее спланированный голод и искусное манипулирование переписями 30-х гг., чтобы скрыть количество умерших и зачислить мертвые души в качестве живых, — вот одно из трагических последствий сталинизма. Хлеб изымался до последнего килограмма. Причем эта дикость прикрывалась лозунгом, рожденным в совершенно иных исторических условиях: «Борьба за хлеб — борьба за социализм». Миллионы обездоленных и голодных молча умирали. Если же кто-то выражал возмущение, на него немедленно обрушивались репрессии! Несмотря на страшный голод, Сталин настаивал на продолжении экспорта хлеба в страны Европы. Если из урожая 1928 г. было вывезено за границу менее 1 млн. ц зерна, то в 1929 г. — 13 млн., в 1930 г. — 48,3млн., в 1931 г. — 51,8 млн., в 1932 г. — 18,1 млн. ц. Даже в самом голодном 1933 г. в Западную Европу было вывезено около 10 млн. ц зерна, при этом хлеб продавался фактически за бесценок. А между тем и половины вывезенного в 1932 — 1933 гг. зерна хватило бы, чтобы уберечь все южные районы от голода. Неизвестно, сколько умерло от голода в 1932 — 1933 гг. Многие исследователи сходятся на 5 млн. Другие называют 8 млн, и они, вероятно, ближе к истине. Погибло больше, чем в 1921 г. и чем в Китае во время страшного голода 1877 — 1878 гг. Об этом свидетельствуют косвенные данные. В книге А.Гозулова и М.Григорянца «Народонаселение СССР», опубликованной в 1969 г., приводятся такие сведения. Украинцев по переписи 1926 г. было 31,2 млн., а по переписи 1939 г. — 28,1 млн. Прямое уменьшение за 13 лет — 3,1 млн. человек. С 1926 по 1939 г. численность казахов уменьшилась на 860 тыс. Всему этому могло быть только одно объяснение — голод начала 30-х гг. Справочники ЦСУ в течение шести лет (1933 — 1938 гг.) повторяли одни и те же данные о численности населения СССР — данные на 1 января 1933 г.: 165,7 млн. человек.
Народився 1660 року, юність пройшла під враженнями від «Руїни». Був близьким до клану Самойловича, і під час його гетьманування значно зміцнив свої позиції на Лівобережжі, і через вступив у конфронтацію із дорошенківцями. Традиційно влада Полуботків концентрувалася навколо Чернігова та Чернігівського полку. Павло закінчив Києво-Могилянську академію, мав досвід управлінської роботи. Однак невідомо чи пройшов школу Запорозької Січі. Після державного перевороту і приходу до влади Мазепи потрапляє до числа противників гетьмана, однак вже у 1703 році отримує від нього землеволодіння, а в 1705 році стає Чернігівським полковником. Справжній характер та патріотизм Полуботка стають відомими ще задовго до його приходу на гетьманство. Однак під час Полтавської битви він не підтримав Мазепу, і це стало великою помилкою Павла Полуботка та справжньою трагедією України. В ході того, як у 1708 році відбувалися вибори альтернативного гетьмана, Петро І призначив на посаду Скоропадського, а Полуботка все одно остерігався.
У 1722 році після смерті Скоропадського козацька рада обирає Полуботка гетьманом без огляду на дозволи з Петербурга, а цар Петро І не визнає цих виборів та призначає Полуботка виконуючим обов’язки – наказним гетьманом. Починаючи з 1722 року, Павло Полуботок проводить фінансові та судові реформи, які спрямовує на протидію російському окупаційному режимові та в напрямку соціальних гарантій. Показовими є заборони чиновникам примушувати козаків до виконання робіт у вигляді повинності. Судові процеси обов’язково повинні були гарантуватися апеляціями. Протидія Малоросійській колегії створює підстави в Петра І для його арешту. Полуботок відкрито протистоїть Росії, а після того, як Військо запорозьке аналогічно звертається до царя з проханням відновити Переяславські статті Хмельницького. Арешт старшини та Полуботка закінчився смертю останнього у 1724 році, похований в Петербурзі. Авторитет гетьмана навіть після смерті був надзвичайно великим, однак після смерті Полуботка головним політичним центром українського народу замість Гетьманщини знову стала Запорізька Січ.
Источник: http://histerl.ru/sovetskie_soyz/obrazovanie/golod.htm