Гайдамаки знаходили співчуття та підтримку серед народу з кількох причин. Перш за все, у кінці XVII століття на Україні панувала тяжка соціальна та економічна ситуація, яка суттєво погіршилася після втручання польської шляхти в українські справи та обмеження прав українського народу. Гайдамаки заявляли про захист народу від знущань польської влади та захист прав України на самовизначення.
Також, багато українців підтримували гайдамаків через їхню обуреність проти нелюдських правил та заборон церкви. Католицька церква, яка панувала на українських землях, забороняла українцям бути православними та вважала їхню віру "еретичною". Гайдамаки виступали за право громадян на вільний вибір віри та захищали церковну незалежність.
Отже, гайдамаки знаходили підтримку серед народу завдяки своєму протистоянню насильству та знущанням польської влади та церкви, а також своїм вимогам щодо захисту прав українського народу та його культурного спадку.
Антифеодальна та національно-визвольна боротьба українського народу мали різні вияви на різних етапах історії. Основні вияви цих боротьб наступні:
1.Повстання і бунти. Український народ активно виступав проти феодального гніту і нацистської окупації у різні періоди своєї історії. Повстання та бунти були основним боротьби національно-визвольного руху українців. Наприклад, Хмельниччина, масштабна Коліївщина, Пугачівське повстання на правобережжі, Криворізьке повстання на півдні України та інші.
2.Соціально-економічні боротьби. Український народ активно виступав проти феодальної експлуатації та соціальної нерівності. Наприклад, на початку ХІХ століття відбулася велика ХІХ-та повстанча війна проти експлуатації шляхти та католицької церкви.
3.Політичні змагання. Від середини ХІХ століття українська інтелігенція вів активну політичну діяльність з метою здобуття національної свободи та державної незалежності України. Були створені різні політичні партії і громадські організації, зокрема Українська національна революційна партія, Українська соціал-демократична робітнича партія та інші.
4.Культурний рух. Український народ активно зберігав, розвивав і зміцнював свою культуру та мову, що сприяло подальшому формуванню національної свідомості та національної ідентичності.
5.Воєнні дії та підпільна боротьба. Національно-визвольна боротьба українського народу неодноразово набирала форми воєнних дій та підпільної боротьби, за яку українці нерідко платили високу ціну. Прикладами можуть слугувати боротьба українських повстанців за незалежність від нацистської Німеччини та окупаційних сил СРСР у 40-50 роках XX століття, а також боротьба на сході України після російської агресії в 2014 році.
Гайдамаки знаходили співчуття та підтримку серед народу з кількох причин. Перш за все, у кінці XVII століття на Україні панувала тяжка соціальна та економічна ситуація, яка суттєво погіршилася після втручання польської шляхти в українські справи та обмеження прав українського народу. Гайдамаки заявляли про захист народу від знущань польської влади та захист прав України на самовизначення.
Також, багато українців підтримували гайдамаків через їхню обуреність проти нелюдських правил та заборон церкви. Католицька церква, яка панувала на українських землях, забороняла українцям бути православними та вважала їхню віру "еретичною". Гайдамаки виступали за право громадян на вільний вибір віри та захищали церковну незалежність.
Отже, гайдамаки знаходили підтримку серед народу завдяки своєму протистоянню насильству та знущанням польської влади та церкви, а також своїм вимогам щодо захисту прав українського народу та його культурного спадку.
Объяснение:
Антифеодальна та національно-визвольна боротьба українського народу мали різні вияви на різних етапах історії. Основні вияви цих боротьб наступні:
1.Повстання і бунти. Український народ активно виступав проти феодального гніту і нацистської окупації у різні періоди своєї історії. Повстання та бунти були основним боротьби національно-визвольного руху українців. Наприклад, Хмельниччина, масштабна Коліївщина, Пугачівське повстання на правобережжі, Криворізьке повстання на півдні України та інші.
2.Соціально-економічні боротьби. Український народ активно виступав проти феодальної експлуатації та соціальної нерівності. Наприклад, на початку ХІХ століття відбулася велика ХІХ-та повстанча війна проти експлуатації шляхти та католицької церкви.
3.Політичні змагання. Від середини ХІХ століття українська інтелігенція вів активну політичну діяльність з метою здобуття національної свободи та державної незалежності України. Були створені різні політичні партії і громадські організації, зокрема Українська національна революційна партія, Українська соціал-демократична робітнича партія та інші.
4.Культурний рух. Український народ активно зберігав, розвивав і зміцнював свою культуру та мову, що сприяло подальшому формуванню національної свідомості та національної ідентичності.
5.Воєнні дії та підпільна боротьба. Національно-визвольна боротьба українського народу неодноразово набирала форми воєнних дій та підпільної боротьби, за яку українці нерідко платили високу ціну. Прикладами можуть слугувати боротьба українських повстанців за незалежність від нацистської Німеччини та окупаційних сил СРСР у 40-50 роках XX століття, а також боротьба на сході України після російської агресії в 2014 році.