с заданием Могулистан Абулхаира 1.Период существования 2.Территория 3.Столица 4.Основатель 5.Этнический состав 6.Внутренняя политика 7.Внешняя политика 8. Причины распада
Найперші рештки неандертальця були знайдені ще у 1829 році в печері Анжи (Бельгія) - череп дитини 2-3 років. Щоправда, неандертальця у цій знахідці розпізнали лише через більш ніж 100 років, у 1936 році.
До початку XX століття антропологам були відомі кістки вже більше десятка неандертальців. Крім скелета з грота Фельдгофер (Неандерталь, Німеччина), за яким був описаний викопний вид людини, були знахідки в печерах Шипка (Чехія), Спи-сюр-Л'Орнье (Бельгія), Малярно (Франція), Крапина (Хорватія) та ін . До теперішнього часу у вчених є решки близько 600 індивідів неандертальців.
Класичний неандерталець - вид людини, адаптований до життя в умовах холоду. Вони були кремезними, з відносно короткими руками і ногами, бочкообразними грудьми, масивним черепом, виступаючим носом. Колись неандертальців зображували сутулими, на напівзігнутих ногах, з головою, втягнутою в плечі, але ці уявлення грунтувалася на помилковій реконструкції скелета з Ля-Шапель-Сен (Франція).
Старечі патології французький антрополог Марселлен Буль невірно трактував як риси, властиві всьому неандерталському виду.
Найбільший неандерталський мозок - у неандертальця з печери Амуд (Ізраїль), близько 1750 см3. Це дуже багато за сучасними мірками. Втім, у деяких кроманьйонців мозок був ще більше. Наприклад, у чоловіка з Барма Гранде він досягав 1880 см3.
У фахівців немає єдиної думки про те, чому вимерли неандертальці. Гіпотез безліч: винищення або поступове витіснення гомінідами-конкурентами, загибель в результаті катастрофічного виверження вулканів чи інших природних явищ, вимирання від нових хвороб або від близькоспоріднених схрещувань.
Весь период джунгаро-казахских войн, джунгары воевали на два фронта. На западе джунгары вели захватническую оккупационную войну с казахами, а на востоке — с Маньчжурской империей Цин. Многие историки и монголоведы говоря о стойкости джунгарского войска. Отмечают факт, что у джунгаров остался менталитет ещё времен Чингисхана — «ярко выраженный коллективизм».
Казахи также воевали на нескольких фронтах: на востоке воевали с Джунгарией, с запада казахов беспокоили постоянными набегами яицкие казаки, калмыки и башкиры, а на юге не утихали территориальные споры с государствами Коканд, Бухара и Хива.
После смерти в 1745 году джунгарского хунтайши Галдан Цэрэна, в 1755—1759 годах в результате внутренних междоусобиц и гражданской войны, вызванных борьбой претендентов на главный престол и распрями правящей элиты Джунгарии, один из представителей которой, Амурсана, призвал на войска манчжурской династии Цин, указанное государство пало. При этом территория Джунгарского государства была окружена двумя манчжурскими армиями, насчитывавшими вместе со вс войсками из покоренных народов свыше полумиллиона человек. Было убито более 90 % тогдашнего населения Джунгарии (геноцид), в основном женщин, стариков и детей. Один улус — около десяти тысяч кибиток (семей) зюнгаров, дербетов, хойтов под руководством нойона (князя) Шееренга (Церена) с тяжелыми боями пробился и вышел на Волгу в Калмыцкое княжество. Остатки некоторых улусов джунгар пробились в Афганистан, Бадахшан, Бухару, были приняты на военную службу местными правителями и впоследствии их потомки приняли ислам.
В 1771 году калмыки Калмыцкого княжества под руководством Убаши-нойона предприняли возвращение на территорию Джунгарии, надеясь возродить свое национальное государство. Это историческое событие известно как Торгутский побег или «Пыльный поход»[16][17][18].
Найперші рештки неандертальця були знайдені ще у 1829 році в печері Анжи (Бельгія) - череп дитини 2-3 років. Щоправда, неандертальця у цій знахідці розпізнали лише через більш ніж 100 років, у 1936 році.
До початку XX століття антропологам були відомі кістки вже більше десятка неандертальців. Крім скелета з грота Фельдгофер (Неандерталь, Німеччина), за яким був описаний викопний вид людини, були знахідки в печерах Шипка (Чехія), Спи-сюр-Л'Орнье (Бельгія), Малярно (Франція), Крапина (Хорватія) та ін . До теперішнього часу у вчених є решки близько 600 індивідів неандертальців.
Класичний неандерталець - вид людини, адаптований до життя в умовах холоду. Вони були кремезними, з відносно короткими руками і ногами, бочкообразними грудьми, масивним черепом, виступаючим носом. Колись неандертальців зображували сутулими, на напівзігнутих ногах, з головою, втягнутою в плечі, але ці уявлення грунтувалася на помилковій реконструкції скелета з Ля-Шапель-Сен (Франція).
Старечі патології французький антрополог Марселлен Буль невірно трактував як риси, властиві всьому неандерталському виду.
Найбільший неандерталський мозок - у неандертальця з печери Амуд (Ізраїль), близько 1750 см3. Це дуже багато за сучасними мірками. Втім, у деяких кроманьйонців мозок був ще більше. Наприклад, у чоловіка з Барма Гранде він досягав 1880 см3.
У фахівців немає єдиної думки про те, чому вимерли неандертальці. Гіпотез безліч: винищення або поступове витіснення гомінідами-конкурентами, загибель в результаті катастрофічного виверження вулканів чи інших природних явищ, вимирання від нових хвороб або від близькоспоріднених схрещувань.
Объяснение:
Весь период джунгаро-казахских войн, джунгары воевали на два фронта. На западе джунгары вели захватническую оккупационную войну с казахами, а на востоке — с Маньчжурской империей Цин. Многие историки и монголоведы говоря о стойкости джунгарского войска. Отмечают факт, что у джунгаров остался менталитет ещё времен Чингисхана — «ярко выраженный коллективизм».
Казахи также воевали на нескольких фронтах: на востоке воевали с Джунгарией, с запада казахов беспокоили постоянными набегами яицкие казаки, калмыки и башкиры, а на юге не утихали территориальные споры с государствами Коканд, Бухара и Хива.
После смерти в 1745 году джунгарского хунтайши Галдан Цэрэна, в 1755—1759 годах в результате внутренних междоусобиц и гражданской войны, вызванных борьбой претендентов на главный престол и распрями правящей элиты Джунгарии, один из представителей которой, Амурсана, призвал на войска манчжурской династии Цин, указанное государство пало. При этом территория Джунгарского государства была окружена двумя манчжурскими армиями, насчитывавшими вместе со вс войсками из покоренных народов свыше полумиллиона человек. Было убито более 90 % тогдашнего населения Джунгарии (геноцид), в основном женщин, стариков и детей. Один улус — около десяти тысяч кибиток (семей) зюнгаров, дербетов, хойтов под руководством нойона (князя) Шееренга (Церена) с тяжелыми боями пробился и вышел на Волгу в Калмыцкое княжество. Остатки некоторых улусов джунгар пробились в Афганистан, Бадахшан, Бухару, были приняты на военную службу местными правителями и впоследствии их потомки приняли ислам.
В 1771 году калмыки Калмыцкого княжества под руководством Убаши-нойона предприняли возвращение на территорию Джунгарии, надеясь возродить свое национальное государство. Это историческое событие известно как Торгутский побег или «Пыльный поход»[16][17][18].