Центральное понятие Лао-Цзы – Дао. Буквальное значение – путь (дорога). Позднее, Дао стал означать – всеобщий закон. Дао – первооснова бытия, универсальный закон мировоззрения. Дао – первично, а небо, земля, человек – вторичны по отношению к нему. В центре доктрины - учение о великом Дао, всеобщем Законе и Абсолюте. Дао господствует везде и во всем. Его никто не создал, но все происходит от него. Невидимое и неслышимое, недоступное органам чувств, постоянное, оно дает начало, имя и форму всему на свете. Даже великое Небо следует Дао. Познать Дао, следовать ему, слиться с ним - в этом смысл, цель и счастье жизни.
Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії. Її населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті – мадяризації, на Буковині – румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт.
Центральное понятие Лао-Цзы – Дао. Буквальное значение – путь (дорога). Позднее, Дао стал означать – всеобщий закон. Дао – первооснова бытия, универсальный закон мировоззрения. Дао – первично, а небо, земля, человек – вторичны по отношению к нему. В центре доктрины - учение о великом Дао, всеобщем Законе и Абсолюте. Дао господствует везде и во всем. Его никто не создал, но все происходит от него. Невидимое и неслышимое, недоступное органам чувств, постоянное, оно дает начало, имя и форму всему на свете. Даже великое Небо следует Дао. Познать Дао, следовать ему, слиться с ним - в этом смысл, цель и счастье жизни.
чем могла тем
ні
Объяснение:
Наприкінці XVIII ст. внаслідок трьох поділів Польщі західноукраїнські землі площею понад 60 тис. кв. км з населенням 2,5 млн. осіб (у тому числі 2 млн. українців) стали колонією Австрійської імперії. Її населення жило в умовах жорстокого соціально-економічного визиску з боку феодально-абсолютистської монархії. Вкрай незадовільним було й культурне становище українців. У Галичині тривав початий ще значно раніше процес полонізації, на Закарпатті – мадяризації, на Буковині – румунізації. Йдеться, отже, про подвійний, а то й потрійний національний та соціальний гніт.