Самийла Величко называют летописцем: А: деятельности первого короля в истории Украины Б: Киевского государства В: времен расцвета Руси-Украины (Киевской Руси) Г: казачества
Із занепадом Київської Русі та Галицько-Волинської держави погіршилося становище української аристократії. Після Кревської унії та особливо після поразок Свидригайла Ольгердовича багато українських і білоруських князів утратили свої уділи. Крім того, упродовж 15 ст. відбувалося поступове зближення князівської верстви з представниками інших привілейованих в і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. Від середини 15 ст. для більшості українських земель була характерна така структура панівного стану: князі — пани — середня та дрібна шляхта. Ця структура зберігалася до середини 17 ст. При цьому особливе ставлення в суспільстві до князів зберігалося: навіть збіднілі князі мали більше шансів отримати високі посади порівняно з менш родовитим, хай навіть і заможнішим, шляхтичем. До того ж князі поступали на державну службу до Литовської, а потім Польської держави, зберігаючи свої князівства й отримуючи від держави в приватну власність та пожиттєве володіння великі земельні наділи. Так, княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші обіймали провідні урядові посади у Великому князівстві Литовському, засідали в раді великого князя, а у воєнні походи йшли під власними прапорами.
Це князя Констянтина Острозького, если нужно еще допишу.
Дом московского купца был каменным и двухэтажным. На хозяйском дворе располагались бани, амбары, конюшни, хлева, которые были обнесены кирпичной оградой. На нижнем этаже (подклете) жила прислуга, устраивались мыльни и хранился товар. Под подклетом был погреб для хранения напитков и съестных припасов. На верхнем этаже были хозяйские жилые помещения: горницы и комнаты, а над горницами - чердак. В доме была икона, переходящая из поколения в поколение, находящаяся в «красном» углу, закрытая завесом.
Перед иконой горели свечи и лампады. Каждый входящий в дом должен был первым делом креститься на образа. Внутри стены и потолки были разноцветными тканями и кожами. В помещении стояли стулья и кресла. Полы были застланы коврами. Спали хозяева на кровати с пуховыми постелями и подушками. Вещи хранили в сундуках, ларцах, скрынях (небольшой комод с ящиками). Съестные припасы хранили в бочках, кадках, лукошках, ведрах, горшках и крынках. На столе стояли серебряные и золотые блюда, чаши, тарелки, дожки, вилки. Стены хором украшали картины, гравюры, географические карты, а также часы и зеркала. Кое-где стояла заграничная мебель
Із занепадом Київської Русі та Галицько-Волинської держави погіршилося становище української аристократії. Після Кревської унії та особливо після поразок Свидригайла Ольгердовича багато українських і білоруських князів утратили свої уділи. Крім того, упродовж 15 ст. відбувалося поступове зближення князівської верстви з представниками інших привілейованих в і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. Від середини 15 ст. для більшості українських земель була характерна така структура панівного стану: князі — пани — середня та дрібна шляхта. Ця структура зберігалася до середини 17 ст. При цьому особливе ставлення в суспільстві до князів зберігалося: навіть збіднілі князі мали більше шансів отримати високі посади порівняно з менш родовитим, хай навіть і заможнішим, шляхтичем. До того ж князі поступали на державну службу до Литовської, а потім Польської держави, зберігаючи свої князівства й отримуючи від держави в приватну власність та пожиттєве володіння великі земельні наділи. Так, княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші обіймали провідні урядові посади у Великому князівстві Литовському, засідали в раді великого князя, а у воєнні походи йшли під власними прапорами.
Це князя Констянтина Острозького, если нужно еще допишу.
Объяснение:
Дом московского купца был каменным и двухэтажным. На хозяйском дворе располагались бани, амбары, конюшни, хлева, которые были обнесены кирпичной оградой. На нижнем этаже (подклете) жила прислуга, устраивались мыльни и хранился товар. Под подклетом был погреб для хранения напитков и съестных припасов. На верхнем этаже были хозяйские жилые помещения: горницы и комнаты, а над горницами - чердак. В доме была икона, переходящая из поколения в поколение, находящаяся в «красном» углу, закрытая завесом.
Перед иконой горели свечи и лампады. Каждый входящий в дом должен был первым делом креститься на образа. Внутри стены и потолки были разноцветными тканями и кожами. В помещении стояли стулья и кресла. Полы были застланы коврами. Спали хозяева на кровати с пуховыми постелями и подушками. Вещи хранили в сундуках, ларцах, скрынях (небольшой комод с ящиками). Съестные припасы хранили в бочках, кадках, лукошках, ведрах, горшках и крынках. На столе стояли серебряные и золотые блюда, чаши, тарелки, дожки, вилки. Стены хором украшали картины, гравюры, географические карты, а также часы и зеркала. Кое-где стояла заграничная мебель