Объяснение:1) Суперечливість перебудовних процесів в Україні. Чорнобильська катастрофа та її наслідки. Після смерті 76-річного Л. Брежнєва, а за ним і двох його наступників — 70 річного Ю. Андропова та 74-річного К. Черненка, до влади в СРСР нарешті прийшов представник молодшого покоління — 54-річний М. Горбачов, якого в березні 1985 р. було обрано генеральним секретарем ЦК КПРС. ... Якщо на союзному рівні відбулися важливі зміни у складі вищого керівництва, першим секретарем ЦК КПУ аж до осені 1989 р. залишався одіозний В. Щербицький, оскільки Горбачов боявся швидко змінювати ситуацію в Україні, яка була надто важливою для СРСР у цілому.
2)
Вже на початку перебудовчих процесів, а особливо після Чорнобильської катастрофи, руху в Україні населення України гостро відчуло своє безправ'я. Воно, проживаючи фактично в зоні ядерного вибуху, не отримало навіть об'єктивної інформації щодо його масштабів.
Чорнобиль став символом приниженості України, неспроможності її керівництва захистити своє населення. З іншого боку, він посилив активність українства, яке за умов деградації союзних структур, духовного закріпачення розпочало масовий рух за досягнення незалежності.
Український національний рух у цей час розвивався у двох напрямах, які зрештою у 1991 р. зійшлися задля досягнення спільної мети. Перший уособлювали українські дисиденти, опозиційні режиму політичні сили, національно свідоглі представники інтелігенції, селянства та робітників. Саме вони стали основною силою опозиційного радянському режимові національного руху 80-х — початку 90-х років.
3) Україна після проголошення незалежності. Часи існування України в складі СРСР залишили їй тяжку спадщину: роздутий бюрократичний апарат, велику армію, чисельні підприємства військово-промислового комплексу, виснажені грунти, складне екологічне становите. СНД. ... Україна першою з держав СНД почала створювати власні збройні сили. Л.Кравчук наголосив: "Гарантом незалежності України мають стати її власні збройні сили". Вже 3 січня 1992 р. почалося прийняття присяги на вірність народу України. Це рішення викликало велику протидію
Щербина Федор Андреевич (1849-1936) - выдающийся земский статистик, экономист, историк, этнограф писатель и публицист, член-корреспондент Петербургской Академии наук (с 1904), автор ряда фундаментальных трудов, ученый, получивший признание современников, в том числе и за рубежом. Родился в Кубанской области, в семье священника из казаков, I la третьем году жизни потерял отца, остался на попечении матери и родственников. В 1861 г. был определен в Войсковое духовное училище в Екатеринодаре, а по окончании училища (в 1866 г.) поступил в Кавказскую духовную семинарию в Ставрополе. Высшее образование получил в Петровской (ныне Тимирязевской) с.-х. академии и Новороссийском (Одесском) университете. Участвовал в народническом революционном движении, несколько раз подвергался арестам и ссылкам. За «хождение в народ» был подвергнут арест}', сослан сначала в Вятскую, а затем в Вологодскую губернию, где пробыл с 1874 по 1877 г, В ссылке начал заниматься изучением общинного быта России, стал регулярно печататься в «Отечественных записках», «Русской мысли», «Русских ведомостях», «Северном вестнике» по проблемам земельной общины и артельного движения. Ему пришлось «пропутешествовать» по всем этапам и тюрьмам - с крайнего юга на крайний север (самая знаменитая высылка - в Вологодскую губернию). В 1884-1903 гг. заведовал Воронежским земским статистическим бюро. В 1907 г. избран в Кубанской области во II Государственную думу. Примкнул к казачьей группе и к партии народных социалистов.
Объяснение:1) Суперечливість перебудовних процесів в Україні. Чорнобильська катастрофа та її наслідки. Після смерті 76-річного Л. Брежнєва, а за ним і двох його наступників — 70 річного Ю. Андропова та 74-річного К. Черненка, до влади в СРСР нарешті прийшов представник молодшого покоління — 54-річний М. Горбачов, якого в березні 1985 р. було обрано генеральним секретарем ЦК КПРС. ... Якщо на союзному рівні відбулися важливі зміни у складі вищого керівництва, першим секретарем ЦК КПУ аж до осені 1989 р. залишався одіозний В. Щербицький, оскільки Горбачов боявся швидко змінювати ситуацію в Україні, яка була надто важливою для СРСР у цілому.
2)
Вже на початку перебудовчих процесів, а особливо після Чорнобильської катастрофи, руху в Україні населення України гостро відчуло своє безправ'я. Воно, проживаючи фактично в зоні ядерного вибуху, не отримало навіть об'єктивної інформації щодо його масштабів.
Чорнобиль став символом приниженості України, неспроможності її керівництва захистити своє населення. З іншого боку, він посилив активність українства, яке за умов деградації союзних структур, духовного закріпачення розпочало масовий рух за досягнення незалежності.
Український національний рух у цей час розвивався у двох напрямах, які зрештою у 1991 р. зійшлися задля досягнення спільної мети. Перший уособлювали українські дисиденти, опозиційні режиму політичні сили, національно свідоглі представники інтелігенції, селянства та робітників. Саме вони стали основною силою опозиційного радянському режимові національного руху 80-х — початку 90-х років.
3) Україна після проголошення незалежності. Часи існування України в складі СРСР залишили їй тяжку спадщину: роздутий бюрократичний апарат, велику армію, чисельні підприємства військово-промислового комплексу, виснажені грунти, складне екологічне становите. СНД. ... Україна першою з держав СНД почала створювати власні збройні сили. Л.Кравчук наголосив: "Гарантом незалежності України мають стати її власні збройні сили". Вже 3 січня 1992 р. почалося прийняття присяги на вірність народу України. Це рішення викликало велику протидію
Щербина Федор Андреевич (1849-1936) - выдающийся земский статистик, экономист, историк, этнограф писатель и публицист, член-корреспондент Петербургской Академии наук (с 1904), автор ряда фундаментальных трудов, ученый, получивший признание современников, в том числе и за рубежом. Родился в Кубанской области, в семье священника из казаков, I la третьем году жизни потерял отца, остался на попечении матери и родственников. В 1861 г. был определен в Войсковое духовное училище в Екатеринодаре, а по окончании училища (в 1866 г.) поступил в Кавказскую духовную семинарию в Ставрополе. Высшее образование получил в Петровской (ныне Тимирязевской) с.-х. академии и Новороссийском (Одесском) университете. Участвовал в народническом революционном движении, несколько раз подвергался арестам и ссылкам. За «хождение в народ» был подвергнут арест}', сослан сначала в Вятскую, а затем в Вологодскую губернию, где пробыл с 1874 по 1877 г, В ссылке начал заниматься изучением общинного быта России, стал регулярно печататься в «Отечественных записках», «Русской мысли», «Русских ведомостях», «Северном вестнике» по проблемам земельной общины и артельного движения. Ему пришлось «пропутешествовать» по всем этапам и тюрьмам - с крайнего юга на крайний север (самая знаменитая высылка - в Вологодскую губернию). В 1884-1903 гг. заведовал Воронежским земским статистическим бюро. В 1907 г. избран в Кубанской области во II Государственную думу. Примкнул к казачьей группе и к партии народных социалистов.
Объяснение: