Що говорять сучасники та історики про діяльність «великого гетьмана» прочитайте наведені оцінки та виділіть протилежні. як ви вважаєте, чим можна пояснити таке різноманіття? яка (які) з наведених оцінок збігаються з вашими думками? чому? український історик в’ячеслав липинський (поч xx ст.) нації нашої вийшов один з найбільш геніальних державних мужів східної європи, який для україни зробив більше, ніж слушно прозваний «великим» петро зробив пізніше для московщини. бо петро великий тільки реформував готову вже а богдан хмельницький творив нову європейську й одночасно укріплював західну культуру в україні в обличчю постійної татарської й московської небезпеки зі сходу — і серед української громади, яка вся від верху до низу носила шаблі при боці і яка кожної хвилини готова була кинутись до оружної боротьби сама поміж собою. із подорожніх нотаток павла алеппського описуючи своє враження від гетьмана хмельницького, павло алеппський підкреслює: «так ось він, хмель, якого слава й ім’я рознеслися по всьому світу». подорожні нотатки сирійського архідиякона павла алеппського описують подорож антіохійського патріарха макарія україною у 1654 і 1656 рр. історик михайло грушевський він був «людиною дійсно великою своїми індивідуальними здібностями і можливостями. але цих здібностей не вистачило йому для розв’язання історичного вузла українського життя. як провідник, двигач і насильник мас він показав себе дуже яскраво, але політиком був невеликим і, поскільки керував політикою своєї козацької держави, виходила вона не дуже на україні нікого так не любили, хвалили та не проклинали, як хмельницького». сучасний історик наталя яковенко найбільшим досягненням хмельницького у процесі національно-визвольної війни українського народу було утворення й формування козацько-гетьманської держави — війська запорозького (1648—1764). у всіх галузях державного будівництва — у війську, адміністрації, судівництві, фінансах, у царині економіки й культури, хмельницький виступає як державний діяч великого формату. це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під зверхністю й титулом війська запорозького й під владою його гетьмана об'єднала всі верстви українського народу. б. хмельницький створив не тільки державний апарат і виховав цілий гурт бойових військових і цивільних керівників як з козацької старшини, так і з української шляхти, але й цілу провідну верству козацько-гетьманської держави, яка, попри всі труднощі і поразки, зуміла свої завоювання зберегти і вдержати, навали москви і польсько-турецьких зазіхань, майже до кінця xviii ст. із літопису самійла величка бог послав їм, як мойсея, людину на ймення богдан хмельницький, і дав йому підставу й розум визволити від такої тяжкої кормиги лядської вільний малоросійський народ, і віднайти йому сподівану свободу.
Алексей Михайлович, (родился 9 марта 1629, Москва, Россия - умер 29 января 1676, Москва), царь России с 1645 по 1676.
Сын Михаила, первого римского монарха Руси (правил в 1613–45), Алексей получил поверхностное образование от своего наставника Бориса Ивановича Морозова, прежде чем вступить на престол в возрасте 16 лет. Но в 1648 году народное восстание в Москве вынудило Алексея изгнать Морозова.
Алексей поддался требованиям повстанцев и созвал собрание (земский собор), которое в 1649 году разработало новый российский свод законов (Соборное уложение), в котором юридически определено крепостное право. Место Морозова в качестве придворного фаворита занял князь Н.И. Одоевский, а затем патриарх Никон.
Россия приняла суверенитет над днепровскими казаками в январе 1654 года, а в следующем мае вступила в затяжную войну с Польшей. Это также включало конфликт со Швецией с 1656 по 1661 год. По Андрусовскому договору (январь 1667 года), положившему конец польской войне, Россия получила Смоленск, Киев и часть Украины, расположенную к востоку от Днепра.
Примечательным событием царствования Алексея был раскол в русской православной церкви. Царь поддержал усилия Никона по пересмотру русских богослужебных книг и некоторых ритуалов, которые в предшествующем столетии отошли от их греческих образцов. Хотя вскоре он стал отчужденным от Никона, чей насильственный характер и авторитарные склонности принесли ему много врагов, ревизии, инициированные Никоном, были сохранены, а противники реформы были отлучены от церкви. После позора Никона А.Л. Ордин-Нащокин был главным советником царя.
Обладал замечательно мягким, добродушным характером. Духовная атмосфера, среди которой жил царь Алексей, его воспитание, характер и чтение церковных книг развили в нём религиозность. По понедельникам, средам и пятницам царь во все посты ничего не пил и не ел и вообще был ревностным исполнителем церковных обрядов. К почитанию внешнего обряда присоединялось и внутреннее религиозное чувство, которое развивало у царя Алексея христианское смирение.
«Забава его состоит в соколиной и псовой охоте. Он содержит больше трехсот смотрителей за соколами и имеет лучших кречетов в свете, которые привозятся из Сибири и бьют уток и другую дичь. Он охотится на медведей, волков, тигров, лисиц или, лучше сказать, травит их собаками. Когда он выезжает, Восточные ворота и внутренняя стена города запираются до его возвращения. Он редко посещает своих подданных… Когда Царь отправляется за город или в поле для увеселений, он строго приказывает, чтобы никто не беспокоил его Вообще царь умел отзываться на чужое горе и радость. Мало тёмных сторон можно отметить в характере царя Алексея. Он обладал скорее созерцательной, пассивной, а не практической, активной натурой.Алексей Михайлович был достаточно образованным человеком, он первым из русских царей стал собственноручно подписывать документы.