Каза́хское ха́нство Қазақ хандығы; также Казачья Орда— казахское государство на территории современного Казахстана и сопредельных с ним государств (1465—1847), образовавшееся в процессе распада Золотой Орды в 1465 году и Узбекского ханства в 1468 году.
1465 — 1822 (1847)[1]
Столица
Сузак (1465—1469)
Сыгнак (1469—1511, 1521—1599)
Сарайчик (1511—1521)
Туркестан (1599—1729)
Ташкент (1729—1781)
Язык(и)
казахский, тюркский (литературный)
Официальный язык
казахский
Религия
ислам суннитского толка
Площадь
3,2 млн км² в период расцвета
Население
2,5 млн (1800) —
казахи, каракалпаки, ногайцы, кыргызы, алтайцы
Законодательство
доблестный путь Касым хана, древний путь Есым хана, семь установлений
Преемственность
← Золотая Орда
← Узбекское ханство
← Могулистан
Старший жуз →
Средний жуз → Младший жуз →
Российская империя →
Медиафайлы на Викискладе
При Касым-хане Казахское ханство достигло наивысшего расцвета. После его смерти началась гражданская война, но уже при Хак-Назар-хане ханство было восстановлено в прежних границах.
В XV—XVI веках, в результате сопротивления внешней агрессии ханство разделилось на жузы — Старший Средний (Орта жүз) и Младший .При султане Абылай хане три жуза признали его ханом Казахского ханства. После его смерти ханство вновь распалось на три жуза, но уже хан Кенесары был провозглашён общеказахским ханом восстановленного Казахского ханства
Історія стародавніх цивілізацій охоплювала період з IV тис. до н. е. до падіння Західної Римської імперії у V ст. н. е. Склалися два типи господарської організації — східне і античне рабство
Проте їм були властиві спільні риси: ручна технологія з індивідуальними та спільними знаряддями праці, провідна роль землеробства і натурального господарства, позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці.
Східне рабство виникло в IV тис. до н. е. в Стародавньому Єгипті. Вигідне стратегічне та географічне положення сприяло його політичному та економічному розвитку. Зокрема, швидко розвивалося землеробство на високоурожайних, поливних землях долини Нілу.
Другою важливою галуззю господарства було тваринництво, яке відтіснило мисливство. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд.
Проте найбільшим їхнім господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства. Заболочена, непридатна для життя долина Нілу у III тис. до н. е. перетворилася на квітучий оазис, коли Верхнє і Нижнє царства об'єдналися в єдину державу.
Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його, давати надлишки сільськогосподарської продукції могли тільки великі вільні сільські громади.
Поступово фараони, жерці, державні чиновники присвоїли общинні землі, перетворивши вільних селян на залежних від себе виробників. Згодом стародавні єгиптяни навчилися виплавляти бронзові вироби, виробляти тонке льняне полотно, прикраси з золота і срібла. Особливо високого рівня розвитку досягла обробка каменю.
І сьогодні дивують своєю величчю і таємничістю єгипетські піраміди. Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдні землеробство, то між цими областями виникла жвава торгівля. У ринкові відносини втягнулися Сінайський півострів, Нубія та Лівія, які були завойовані Єгиптом. Купці торгували золотом, сріблом, міддю, оловом, шкірами, слоновою кісткою, деревиною. У країні існували рабські ринки, де вільно купували і продавали невільників.
Каза́хское ха́нство Қазақ хандығы; также Казачья Орда— казахское государство на территории современного Казахстана и сопредельных с ним государств (1465—1847), образовавшееся в процессе распада Золотой Орды в 1465 году и Узбекского ханства в 1468 году.
1465 — 1822 (1847)[1]
Столица
Сузак (1465—1469)
Сыгнак (1469—1511, 1521—1599)
Сарайчик (1511—1521)
Туркестан (1599—1729)
Ташкент (1729—1781)
Язык(и)
казахский, тюркский (литературный)
Официальный язык
казахский
Религия
ислам суннитского толка
Площадь
3,2 млн км² в период расцвета
Население
2,5 млн (1800) —
казахи, каракалпаки, ногайцы, кыргызы, алтайцы
Законодательство
доблестный путь Касым хана, древний путь Есым хана, семь установлений
Преемственность
← Золотая Орда
← Узбекское ханство
← Могулистан
Старший жуз →
Средний жуз → Младший жуз →
Российская империя →
Медиафайлы на Викискладе
При Касым-хане Казахское ханство достигло наивысшего расцвета. После его смерти началась гражданская война, но уже при Хак-Назар-хане ханство было восстановлено в прежних границах.
В XV—XVI веках, в результате сопротивления внешней агрессии ханство разделилось на жузы — Старший Средний (Орта жүз) и Младший .При султане Абылай хане три жуза признали его ханом Казахского ханства. После его смерти ханство вновь распалось на три жуза, но уже хан Кенесары был провозглашён общеказахским ханом восстановленного Казахского ханства
Історія стародавніх цивілізацій охоплювала період з IV тис. до н. е. до падіння Західної Римської імперії у V ст. н. е. Склалися два типи господарської організації — східне і античне рабство
Проте їм були властиві спільні риси: ручна технологія з індивідуальними та спільними знаряддями праці, провідна роль землеробства і натурального господарства, позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці.
Східне рабство виникло в IV тис. до н. е. в Стародавньому Єгипті. Вигідне стратегічне та географічне положення сприяло його політичному та економічному розвитку. Зокрема, швидко розвивалося землеробство на високоурожайних, поливних землях долини Нілу.
Другою важливою галуззю господарства було тваринництво, яке відтіснило мисливство. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд.
Проте найбільшим їхнім господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства. Заболочена, непридатна для життя долина Нілу у III тис. до н. е. перетворилася на квітучий оазис, коли Верхнє і Нижнє царства об'єдналися в єдину державу.
Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його, давати надлишки сільськогосподарської продукції могли тільки великі вільні сільські громади.
Поступово фараони, жерці, державні чиновники присвоїли общинні землі, перетворивши вільних селян на залежних від себе виробників. Згодом стародавні єгиптяни навчилися виплавляти бронзові вироби, виробляти тонке льняне полотно, прикраси з золота і срібла. Особливо високого рівня розвитку досягла обробка каменю.
І сьогодні дивують своєю величчю і таємничістю єгипетські піраміди. Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдні землеробство, то між цими областями виникла жвава торгівля. У ринкові відносини втягнулися Сінайський півострів, Нубія та Лівія, які були завойовані Єгиптом. Купці торгували золотом, сріблом, міддю, оловом, шкірами, слоновою кісткою, деревиною. У країні існували рабські ринки, де вільно купували і продавали невільників.