Війна́ за незале́жність США (англ. American Revolutionary War, American War of Independence) (1775-1783) — війна між королівством Великої Британії і лоялістами (прибічниками британської корони) з одного боку та революціонерами 13 британських колоній (патріотами) з іншого, які проголосили свою незалежність від Великої Британії, як самостійна союзна держава, від 4 липня 1776 року. Значні політичні і соціальні зміни в житті жителів Північної Америки, викликані війною і перемогою в ній прибічників незалежності, іменуються в американській літературі «Американською Революцією».
Війна стала кульмінацією політичної Американської Революції, коли багато колоністів не визнали легітимність Парламенту Сполученого Королівства, що продовжував керувати ними без жодного представництва американців, керуючись тезою про те, що це порушує права британського населення. Перший Континентальний Конгрес було скликано у 1774 році задля урегулювання відносин між Великою Британією та тринадцятьма суверенними колоніями, складання петиції королю Великої Британії Георгу ІІІ про необхідність втручання у справи Парламенту, організації бойкоту британських товарів, в той же час формально залишаючись підданими Британської Корони. Їхні вимоги було проігноровано, тож у 1775 році силами Місцевих конгресів було скликано Другий Континентальний Конгрес, що створив Континентальну Армію з частин британських солдатів, розквартированих у Бостоні, Массачусетс. Подальші петиції до короля з вимогою втрутитися в справи парламенту призвели до того, що Конгрес було звинувачено в державній зраді, а тринадцять штатів оголошено територією заколоту. У 1776 році американці відповіли формальним проголошенням незалежності у кордонах однієї держави — Сполучених Штатів Америки, заявляючи про свій суверенітет та відмову від будь-яких зобов'язань перед Британською монархією.
Уряд Франції під керівництвом короля Людовика XVI, починаючи з 1776, таємно постачав повсталим провіант, зброю та амуніцію, але воєнні успіхи Британії у 1777 році спонукали Францію відкрито вступити в війну у 1778 році, тим самим зрівнявши сили по обидва боки. Іспанія та Голландія, союзники Франції, втрутилися у війну з Королівством Велика Британія протягом наступних двох років, погрожуючи вторгненням на територію Британських островів. Крім того, своїми військовими кампаніями в Європі вони серйозно випробовували військову силу Королівства Велика Британія, влаштувавши атаку на Мінорку та Гібралтар, що призвело до ескалації повномасштабної війни на морі. Вступ у війну Іспанії завершився вигнанням британських військ із Західної Флориди та прикриттям південного флангу Американських колоній.
Протягом усієї війни британці вдало використовували свою перевагу на морі задля захоплення прибережних американських міст, але контроль над сільською місцевістю (де на той час мешкало 90 % населення) значною мірою було втрачено через відносно невеликий розмір сухопутної армії. Французький внесок у війну був вирішальним і досяг своєї кульмінації у перемозі французького флоту в Чесапікській битві, що призвела до підписання акту про капітуляцію Другої Британської армії у місті Йорк 1781 року. Згідно з Паризьким договором 1783 року, було визнано суверенітет США над територією, що простягається від кордонів сучасної Канади на півночі, Флориди на півдні та річки Міссісіпі на заході.
Событиям 1812 года принадлежит особое место в нашей истории. Не раз поднимался русский народ на защиту своей земли от захватчиков. Но никогда прежде угроза порабощения не порождала такого сплочения сил, такого духовного пробуждения нации, как это произошло в дни нашествия Наполеона. Отечественная война 1812 года – одна из самых героических страниц истории нашей Родины. Поэтому гроза 1812 года вновь и вновь привлекает к себе внимание.
Герои этой войны останутся еще на многие века в нашей памяти, если бы не храбрость, самоотверженность, кто знает, что было бы с нашим Отечеством. Каждый человек живший в то время – по своему герой. В том числе и женщины, старики: в общем все, кто боролся за свободу и независимость Российской империи.
Этом отношении война закончилась в пользу России. Но были еще и огромные потери среди мирного населения. В выпущенной в 1912 году книге «Смоленск и губерния в 1812 году» говорится (по сделанным в 1814 году подсчетам), что «от войны, мора и голода» убыль только мужской части населения Смоленской губернии равнялась 100 тыс. человек. Другой вопрос, что убыль в крестьянах хоть как-то пополнялась за счет пленных, которых осталось в России около 200 тыс. человек и которых поголовно переписали в крестьяне (кроме поляков, которых переписали в казаки).
Вообще то в той войне было много битв и сражений, но не все из них известны. К примеру все знают о сражении при реке Березине, когда остаткам наполеоновской ордынской грабь-армии удалось При этом быстро построив мосты через реку по пояс в воде (что конечно странно - в сильнейшие морозы и нет льда). И это считается почему то поражением Кутузова и победой Наполеона.
А между тем, точно такое сражение было в начальном периоде войны. Когда французы под Могилёвым (10 км вниз по течению Днепра от города) могли реально окружить и уничтожить более слабую 2-ю русскую армию грузина Багратиона, которая шла на соединение со 1-й русской армией остзейского немца с шотландскими корнями Барклая де Толли. И вот здесь высокие полководческие и личные качества проявил поляк Николай Раевский.
Генерал-лейтенант, с двумя сыновьями детского возраста, во главе своего 7-го пехотного корпуса, нанёс тогда поражение французам во главе с маршалом Даву (французом из Бургундии) и позволил переправиться основным силам через Днепр и соединиться с главными силами.
Відповідь:
Війна́ за незале́жність США (англ. American Revolutionary War, American War of Independence) (1775-1783) — війна між королівством Великої Британії і лоялістами (прибічниками британської корони) з одного боку та революціонерами 13 британських колоній (патріотами) з іншого, які проголосили свою незалежність від Великої Британії, як самостійна союзна держава, від 4 липня 1776 року. Значні політичні і соціальні зміни в житті жителів Північної Америки, викликані війною і перемогою в ній прибічників незалежності, іменуються в американській літературі «Американською Революцією».
Війна стала кульмінацією політичної Американської Революції, коли багато колоністів не визнали легітимність Парламенту Сполученого Королівства, що продовжував керувати ними без жодного представництва американців, керуючись тезою про те, що це порушує права британського населення. Перший Континентальний Конгрес було скликано у 1774 році задля урегулювання відносин між Великою Британією та тринадцятьма суверенними колоніями, складання петиції королю Великої Британії Георгу ІІІ про необхідність втручання у справи Парламенту, організації бойкоту британських товарів, в той же час формально залишаючись підданими Британської Корони. Їхні вимоги було проігноровано, тож у 1775 році силами Місцевих конгресів було скликано Другий Континентальний Конгрес, що створив Континентальну Армію з частин британських солдатів, розквартированих у Бостоні, Массачусетс. Подальші петиції до короля з вимогою втрутитися в справи парламенту призвели до того, що Конгрес було звинувачено в державній зраді, а тринадцять штатів оголошено територією заколоту. У 1776 році американці відповіли формальним проголошенням незалежності у кордонах однієї держави — Сполучених Штатів Америки, заявляючи про свій суверенітет та відмову від будь-яких зобов'язань перед Британською монархією.
Уряд Франції під керівництвом короля Людовика XVI, починаючи з 1776, таємно постачав повсталим провіант, зброю та амуніцію, але воєнні успіхи Британії у 1777 році спонукали Францію відкрито вступити в війну у 1778 році, тим самим зрівнявши сили по обидва боки. Іспанія та Голландія, союзники Франції, втрутилися у війну з Королівством Велика Британія протягом наступних двох років, погрожуючи вторгненням на територію Британських островів. Крім того, своїми військовими кампаніями в Європі вони серйозно випробовували військову силу Королівства Велика Британія, влаштувавши атаку на Мінорку та Гібралтар, що призвело до ескалації повномасштабної війни на морі. Вступ у війну Іспанії завершився вигнанням британських військ із Західної Флориди та прикриттям південного флангу Американських колоній.
Протягом усієї війни британці вдало використовували свою перевагу на морі задля захоплення прибережних американських міст, але контроль над сільською місцевістю (де на той час мешкало 90 % населення) значною мірою було втрачено через відносно невеликий розмір сухопутної армії. Французький внесок у війну був вирішальним і досяг своєї кульмінації у перемозі французького флоту в Чесапікській битві, що призвела до підписання акту про капітуляцію Другої Британської армії у місті Йорк 1781 року. Згідно з Паризьким договором 1783 року, було визнано суверенітет США над територією, що простягається від кордонів сучасної Канади на півночі, Флориди на півдні та річки Міссісіпі на заході.
Пояснення:
вибери що тобі краще підійде. Ок?
Событиям 1812 года принадлежит особое место в нашей истории. Не раз поднимался русский народ на защиту своей земли от захватчиков. Но никогда прежде угроза порабощения не порождала такого сплочения сил, такого духовного пробуждения нации, как это произошло в дни нашествия Наполеона. Отечественная война 1812 года – одна из самых героических страниц истории нашей Родины. Поэтому гроза 1812 года вновь и вновь привлекает к себе внимание.
Герои этой войны останутся еще на многие века в нашей памяти, если бы не храбрость, самоотверженность, кто знает, что было бы с нашим Отечеством. Каждый человек живший в то время – по своему герой. В том числе и женщины, старики: в общем все, кто боролся за свободу и независимость Российской империи.
Этом отношении война закончилась в пользу России. Но были еще и огромные потери среди мирного населения. В выпущенной в 1912 году книге «Смоленск и губерния в 1812 году» говорится (по сделанным в 1814 году подсчетам), что «от войны, мора и голода» убыль только мужской части населения Смоленской губернии равнялась 100 тыс. человек. Другой вопрос, что убыль в крестьянах хоть как-то пополнялась за счет пленных, которых осталось в России около 200 тыс. человек и которых поголовно переписали в крестьяне (кроме поляков, которых переписали в казаки).
Вообще то в той войне было много битв и сражений, но не все из них известны. К примеру все знают о сражении при реке Березине, когда остаткам наполеоновской ордынской грабь-армии удалось При этом быстро построив мосты через реку по пояс в воде (что конечно странно - в сильнейшие морозы и нет льда). И это считается почему то поражением Кутузова и победой Наполеона.
А между тем, точно такое сражение было в начальном периоде войны. Когда французы под Могилёвым (10 км вниз по течению Днепра от города) могли реально окружить и уничтожить более слабую 2-ю русскую армию грузина Багратиона, которая шла на соединение со 1-й русской армией остзейского немца с шотландскими корнями Барклая де Толли. И вот здесь высокие полководческие и личные качества проявил поляк Николай Раевский.
Генерал-лейтенант, с двумя сыновьями детского возраста, во главе своего 7-го пехотного корпуса, нанёс тогда поражение французам во главе с маршалом Даву (французом из Бургундии) и позволил переправиться основным силам через Днепр и соединиться с главными силами.
Объяснение: