Слов'янська міфологія — реконструйована за даними з різних джерел система сприйняття навколишнього всесвіту, сукупність вірувань і культів, що мали місце на території розселення слов'янських народів у дохристиянську епоху. Прийняття християнства (прибл. IX–XII століттях) стало поворотною віхою в історії всіх слов'янських народів. Після прийняття християнства міфологічні вірування відокремилися у язичництво, а ті, хто дотримувався подібного сприйняття світу стали називатися язичниками або поганцями, тому в наш час зустрічаються наступні назви — поганська або язичницька міфологія. Слов'янське язичництво може розумітися не лише, як історична стадія розвитку світогляду стародавніх слов'ян — праслов'ян — (прибл. з VI до VIII ст.) у період до прийняття ними християнства, але також як типологічна особлива культурна модель, чиї форми, механізми та семантичні категорії продовжують існувати в ряді окремих елементів та фрагментарно зустрічаються у новому світогляді після прийняття християнства[1].
Слов'янська міфологія — реконструйована за даними з різних джерел система сприйняття навколишнього всесвіту, сукупність вірувань і культів, що мали місце на території розселення слов'янських народів у дохристиянську епоху. Прийняття християнства (прибл. IX–XII століттях) стало поворотною віхою в історії всіх слов'янських народів. Після прийняття християнства міфологічні вірування відокремилися у язичництво, а ті, хто дотримувався подібного сприйняття світу стали називатися язичниками або поганцями, тому в наш час зустрічаються наступні назви — поганська або язичницька міфологія. Слов'янське язичництво може розумітися не лише, як історична стадія розвитку світогляду стародавніх слов'ян — праслов'ян — (прибл. з VI до VIII ст.) у період до прийняття ними християнства, але також як типологічна особлива культурна модель, чиї форми, механізми та семантичні категорії продовжують існувати в ряді окремих елементів та фрагментарно зустрічаються у новому світогляді після прийняття християнства[1].