Заслуги Костомарова для становления отечественной исторической науки невозможно переоценить. Николай Иванович автор более 160 исторических сочинений, ученый со своим видением русского исторического процесса.
Роль Н.И. Костомарова в развитии русской и украинской историографии огромна. Он был первым ученым Восточной Европы, радикально изменившим подход к работе историка, поставив во главу угла не описание событий и личностей, а историю народа в его социокультурной целостности и единстве разнообразнейших сфер жизни. Костомаров первый историк в России, понимающий историю, как народную психологию.
Для середньовічної культури характерні дві ключові відмітні ознаки: корпоративність і панівна роль релігії і церкви. Середньовічне суспільство, як організм з клітин, складалося з безлічі соціальних станів (соціальних в). Людина за народженням належала до одного з них і практично не мала можливості змінити своє соціальне становище. З кожним таким станом були пов'язані своє коло політичних і майнових прав і обов'язків, наявність привілеїв або їх відсутність, специфічний уклад життя, навіть характер одягу. Існувала сувора станова ієрархія: два вищі стани (духовенство, феодали — землевласники), потім купецтво, ремісники, селяни (останні у Франції об'єднувались у «третій стан»). Чітку формулу вивів на рубежі X — XI століть єпископ французького міста Лана Адальберон: « одні моляться, інші воюють, треті працюють…». Кожен стан був носієм і відповідного типу культури
Заслуги Костомарова для становления отечественной исторической науки невозможно переоценить. Николай Иванович автор более 160 исторических сочинений, ученый со своим видением русского исторического процесса.
Роль Н.И. Костомарова в развитии русской и украинской историографии огромна. Он был первым ученым Восточной Европы, радикально изменившим подход к работе историка, поставив во главу угла не описание событий и личностей, а историю народа в его социокультурной целостности и единстве разнообразнейших сфер жизни. Костомаров первый историк в России, понимающий историю, как народную психологию.
Объяснение:
Нету
Для середньовічної культури характерні дві ключові відмітні ознаки: корпоративність і панівна роль релігії і церкви. Середньовічне суспільство, як організм з клітин, складалося з безлічі соціальних станів (соціальних в). Людина за народженням належала до одного з них і практично не мала можливості змінити своє соціальне становище. З кожним таким станом були пов'язані своє коло політичних і майнових прав і обов'язків, наявність привілеїв або їх відсутність, специфічний уклад життя, навіть характер одягу. Існувала сувора станова ієрархія: два вищі стани (духовенство, феодали — землевласники), потім купецтво, ремісники, селяни (останні у Франції об'єднувались у «третій стан»). Чітку формулу вивів на рубежі X — XI століть єпископ французького міста Лана Адальберон: « одні моляться, інші воюють, треті працюють…». Кожен стан був носієм і відповідного типу культури