Що визначало політику російської імперії щодо україни в першій половині 19 ст а) Адміністративно-територіальний поділ врахування географію національного розселення
б) Заснування військових населень
в) Сприяння заселенню українських міст винятково
г)Підтримка самоврядування, українських міст винятково українцям
Галицкое и Волынское княжества были удалены от Киева, на них не влияла централизованная власть, у них были большие залежи соли, которая стала важным экспортным товаром и фактором экономического подъема. Они были расположены далеко от границы, в них была потребность в объединении для борьбы с поляками и венграми. 1199 году волынский князь Роман Мстиславович объединил Галицкое и Волынское княжество и образовалась Галицко Волынское княжества. 1199- 1205 правления Романа Мстиславича, он начал правления Романович, его называют самодержцем всея Руси том, что он смог объединить почти все княжества, кроме Чернигивського.Вин отказался от короны Папы Римского, совершил походы против половцев и литовских племен. Вмешивался в междоусобную войну в Германии, боролся с польскими феодалами. 1205роци- погиб во время похода против поляков, бояре выгнали с ГВК его жену и двух сыновей - Даниила и Василька, они нашли убежище в Польше. 1205 по 1238 в истории ГВК начинается период боярской смуты - временный распад ГВК во время него происходит нашествие монголо татар на русские земли. 1238 по 1264 правления Даниила Романовича, 1238 году он овладел городом Галич, прекратил Боярский сопротивление, конец боярской смуты, он победил немецкий орден рыцарей крестоносцев Тевтонского ордена в городе Дрогочин. 1241 Он даже ездил на поклон к хану Батыю унижаться перед ним некоторое время не платить дань. 1245 году победил в Ярославской битве поляков и венгров. 1253- Коронованный Папой Римским и стал первым королем в истории Украины, ГВК становится королевством. В городе Холм находится столица при нем. Лев Данилович и Владимир Василькович они правили одновременно, Лев Данилович в Галичине, а Владимир Василькович в Волыни. Лев Данилович забрал в Венгрии Закарпатья, Люблинские земли. Сохранил вассальную зависимость от Золотой Орды. Затем был Юрий 1 Львович, он отказался от завоеваний предпочитая дипломатии, в результате чего потерял люблинские земли и часть Закарпатья. он получил согласие об учреждении Галицкой митрополии. Андрей и Лев 2 там были в них спивправни княжества. Они хотели создать антиордынские коалиция, существует предположение, что они погибли в борьбе с единицами. Юрий 2 Болеслав он пытался выйти из-под боярского влиятельную, нормально относился к католичеству и его рас в Украине. 1340 году его отравили бояре и тогда Власть перешла к мужу его дочери Люберта, а он был литовец.
Объяснение:
Галицько-Волинське князівство сталобезпосереднім спадкоємцем Київської Русi.
Утворене у 1199 р. Романом Мстиславовичем, воно служило опорою українській державності протягом наступного століття і проіснувало до 1340 р. Збережені Галицько-Волинським князівством українські державницькі традиції були сприйняті українською шляхтою, а згодом козацтвом, і відроджені в Українській козацькій державі.
У 1199 році на мапі Східної Європи появилась досить велика за охопленням території і сильна Галицько-Волинська держава. Її історія, за твердженням багатьох істориків, була складовою частиною історії давньоруської держави у часи феодальної роздробленості. Більше того, серед істориків поширеним є твердження, що саме Галицько-Волинська держава стала продовжувачем традицій державотворення у південно-західній частині Русі. Через це її навіть називають спадкоємницею останньої.
Проте є і такі науковці, що доводять відокремленість цих територій, зокрема галицьких теренів, котрі ще задовго до об'єднання з Волинню вийшли із сфери впливу київських князів і ввійшли в орбіту західноєвропейської історії. Принаймні останні десятиліття існування держави (до 1349 року) про це свідчать однозначно.
Об'єднання Галичини та Волині ніби знову повернули ці частини у сферу київського впливу і засновник держави, князь Роман Мстиславич, спочатку навіть висловлював свої претензії на стольний стіл у Києві. Однак історичні реалії початку XIII століття були зовсім іншими. Київський стіл на той час уже фактично втратив статус політичного центру великої держави, і Роман, хотів цього він чи не хотів, сам звернув свій погляд на захід. Власне, навіть його смерть не змінила подальшої долі з'єднаних земель, хоча після цього держава пережила нелегкий період випробувань. Тут маємо на увазі польську та угорську експансію та галицьку смуту.
Злучення окремих земель, як процес об'єднання з метою захисту від сильніших супротивників, був поширений у ті часи у Європі, де також почали утворюватися феодальні королівства. З часом те саме сталося і у нас, де Галич (земля) із Волинню також отримали такий статус. Безумовно, що політична незалежність будь-якої території співвідноситься із незалежністю економічною. Потенціал галицьких та волинських земель у ті часи базувався на сільському господарстві, хоча й інші види діяльності, зокрема ремесла, тут розвивалися по висхідній.
Високого рівня у Галицько-Волинській державі досягла культура. Давній Галич став третім після Києва і Новгорода центром зосередження давньоруського письменства. Саме тут був укладений Галицько-Волинський літопис - основне джерело з історії князівства у XIII столітті. Тут розвивались освіта, література, архітектурне будівництво, скульптура, музичне мистецтво, зокрема церковний спів, про що свідчать чисельні пам'ятки, які збереглися із княжих часів. Велику роль відігравала церква, що згодом вилилось у створення окремої Галицької митрополії.
Объяснение: