Можно сказать, что основополагающими причинами оттока капитала являются политическая неопределенность, непоследовательность реформ, слабость институциональной основы, в том числе, выраженной в коррупции. Данные по другим странам с переходной экономикой показывают, что решение этих проблем часто приводит к преодолению оттока капитала. Инвестиции российских предприятий за границу, резко увеличившиеся в году, как вытекает из предварительных данных ЦБ, несколько уменьшились. Ниже тренда был и отток капитала по «серым» схемам, также нараставший все последние годы. Пока неясно, из-за чего это произошло – то ли из-за увеличивавшихся налоговых изъятий; из-за отказа от схем оптимизации налогов на фоне происходящей «показательной порки»; из-за роста потребности в источниках для инвестиций; из-за «ввода в эксплуатацию» нового, более «гуманного» закона о валютном регулировании, позволившего легализовать вывод капитала через банковские операции. Статистически оба отмеченных выше обстоятельства предопределили существенное сокращение вывоза (и чистого вывоза) капитала реальным сектором, несколько смягчив последствия «разворота» тенденции по банковским операциям и с наличной валютой. Таким образом средне стратегия должна предусматривать график постепенной отмены мер контроля с одновременным проведением комплексных мер по совершенствованию управления и макроэкономических показателей, а также по укреплению банковской системы.
Активізація політичної діяльності народовців припадає на кінець 70-х і пов'язана з іменами діячів культурно-політичного руху В.Барвінського, В.Навроцького, Ю.Романчука, О.Огоновського, О.Барвінського, А.Вахнянина, О.Терлецького та інших. Тоді від них відмежувалася під впливом москвофілів Драгоманова нова радикальна течія - І. Франко, М.Павлик, О.Терлецький та інші. Виявлення "москвофільського" напряму у діяльності старої Руської ради спонукало народовців створити свою політичну організацію - Народну раду (1885).
У середині 80-х розгорнулося національне піднесення в Буковині, пов'язане насамперед з діяльністю вченого, педагога і політично-культурного діяча С.Смаль-Стоцького. Буковинські народовці здобули перевагу над "москвофілами", організували власний часопис "Буковина" (1885) і добилися впливу у найважливіших культурно-політичних установах. У 80-х розпочався "народовський" рух у Закарпатті, який мав мовно-літературний характер. Реакцією на протистояння двох галицько-українських суспільних рухів - "народовства" і "москвофільства" - було створення в Західній Україні перших політичних партій: Русько-української радикальної(жовтень 1890), Української національно-демократичної (грудень 1899), Української соціал-демократичної як складової частини австрійської соціал-демократичної (вересень 1899). У їх діяльності відігравали активну роль М.Драгоманов, І.Франко, М.Грушевський, М.Павлик, Ю. Бачинський, Ю.Романчук, В.Будзиновський, С.Данилович, В. Стефаник, В.Охримович та інші.
У середині 80-х розгорнулося національне піднесення в Буковині, пов'язане насамперед з діяльністю вченого, педагога і політично-культурного діяча С.Смаль-Стоцького. Буковинські народовці здобули перевагу над "москвофілами", організували власний часопис "Буковина" (1885) і добилися впливу у найважливіших культурно-політичних установах. У 80-х розпочався "народовський" рух у Закарпатті, який мав мовно-літературний характер. Реакцією на протистояння двох галицько-українських суспільних рухів - "народовства" і "москвофільства" - було створення в Західній Україні перших політичних партій: Русько-української радикальної(жовтень 1890), Української національно-демократичної (грудень 1899), Української соціал-демократичної як складової частини австрійської соціал-демократичної (вересень 1899). У їх діяльності відігравали активну роль М.Драгоманов, І.Франко, М.Грушевський, М.Павлик, Ю. Бачинський, Ю.Романчук, В.Будзиновський, С.Данилович, В. Стефаник, В.Охримович та інші.