Деятельность Гая Юлия Цезаря противоречива. Военная диктатура Цезаря непостижимо сочеталась с лавированием между различными классами общества, попытками примирения всех «партий» под эгидой надклассового властителя, как впоследствии оказалось - неудачными. Время Цезаря было временем наивысшего и заключительного аккорда гражданских войн, десятилетиями длившихся в Риме; и лишь после его смерти установилось долгое и мирное царствование Октавиана Августа, отмеченное небывалым расцветом культуры и искусства, Цезарь не создавал аппарата власти, а просто неограниченно ею пользовался, часто волюнтаристски и демонстративно. Известен также широкий демократизм Цезаря, проявлявшийся не на словах, а на деле. Режим Цезаря был не чем иным, как суммой отдельных мероприятий (пусть порой очень своевременных, даже имевших важное государственное значение) , но отнюдь не системой и, строго говоря, не «режимом» . Проблема Цезаря, была вовсе не в «тирании» , или «идеальной монархии» , в большей степени это была проблема в подготовке почвы для новой политической системы.
Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.
Режим Цезаря был не чем иным, как суммой отдельных мероприятий (пусть порой очень своевременных, даже имевших важное государственное значение) , но отнюдь не системой и, строго говоря, не «режимом» . Проблема Цезаря, была вовсе не в «тирании» , или «идеальной монархии» , в большей степени это была проблема в подготовке почвы для новой политической системы.
Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.