«Глобальной революцией добровольных ассоциаций граждан» назвали ученые начавшийся с 1960-х гг. невиданный всплеск гражданской активности и появление новых организаций — в защиту потребителя, экологических студенческих, альтернативных, гражданских инициатив, обществ взаимо и др.
Их фактический лозунг — «Общество вне государства» и нередко «Общество против государства». Эти движения отражают стремление к взаимо к защите интересов индивидуума, групповых, региональных и местных интересов. Это движения за восстановление гражданского достоинства людей и обеспечение их прав, за улучшение условий труда и жизни, за возрождение и защиту национальной культуры, защиту прав различных меньшинств, охрану окружающей среды, защиту животных и пр.
Главным конфликтом в обществе уже является не противоречие между трудом и капиталом, а конфликт между теми, кто обладает экономической и политической властью, и остальными гражданами.
Найвидатнішим явищем історичної літератури першої половини 18 ст. стали козацькі літописи. Козацькими називають літописи тому, що творилися вони в козацькому середовищі та оповідали про події козацької історії.
Козацькі літописи - умовна назва українських літописів, яка усталилася ще у 18 ст. Тоді під терміном «козацький» розуміли «український», але дослідники 19-20 ст. звузили його значення до суто соціального значення. До козацьких літописів відносять зазвичай три класичні пам’ятки української історіографії - літописи Самовидця, Г. Граб’янки та С. Величка, однак їх число, безумовно, більше. Особливістю козацьких літописів було те, що їхніми творцями виступають представники козацького стану. Власне, термін «літописи» вже не цілком відповідає жанру, у якому вони працювали. їхні твори поєднують у собі риси літопису, історичної повісті, щоденників, мемуарів тощо і розраховані на широке коло читачів.
Головна увага в козацьких літописах приділяється воєнно-політичним подіям історії України.
Літопис Самовидця. Автором вважають Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни. Найдавніший з-поміж великих козацьких літописів. У ньому описуються події від 1648 р. по 1702 р. Твір написаний літературною староукраїнською мовою, близькою до народної (ймовірно, 1702 р.).
Поширювався у списках.
Літопис Григорія Граб’янки. Створено в Гадячі 1710 р. Другий з-поміж великих козацьких літописів. Написаний церковнослов’янською мовою. Розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. - поразки Івана Мазепи та обрання гетьманом Івана Скоропадського. Головна увага приділена перебігові Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
Літопис Самійла Величка. Твір Величка є найвизначнішим явищем козацького літописання. Мова літопису - літературна староукраїнська. Літопис складався з двох частин: опису подій від 1648 р. по 1660 р. та від 1660 р. по 1700 р. Дійшов до нас пошкоджений, без закінчення і з прогалинами, особливо в першій частині. Рукопис Самійла Величка супроводжено десятьма портретами гетьманів, містить багато документів, поетичних текстів.
«Глобальной революцией добровольных ассоциаций граждан» назвали ученые начавшийся с 1960-х гг. невиданный всплеск гражданской активности и появление новых организаций — в защиту потребителя, экологических студенческих, альтернативных, гражданских инициатив, обществ взаимо и др.
Их фактический лозунг — «Общество вне государства» и нередко «Общество против государства». Эти движения отражают стремление к взаимо к защите интересов индивидуума, групповых, региональных и местных интересов. Это движения за восстановление гражданского достоинства людей и обеспечение их прав, за улучшение условий труда и жизни, за возрождение и защиту национальной культуры, защиту прав различных меньшинств, охрану окружающей среды, защиту животных и пр.
Главным конфликтом в обществе уже является не противоречие между трудом и капиталом, а конфликт между теми, кто обладает экономической и политической властью, и остальными гражданами.
Козацькі літописи - умовна назва українських літописів, яка усталилася ще у 18 ст. Тоді під терміном «козацький» розуміли «український», але дослідники 19-20 ст. звузили його значення до суто соціального значення.
До козацьких літописів відносять зазвичай три класичні пам’ятки української історіографії - літописи Самовидця, Г. Граб’янки та С. Величка, однак їх число, безумовно, більше. Особливістю козацьких літописів було те, що їхніми творцями виступають представники козацького стану. Власне, термін «літописи» вже не цілком відповідає жанру, у якому вони працювали. їхні твори поєднують у собі риси літопису, історичної повісті, щоденників, мемуарів тощо і розраховані на широке коло читачів.
Головна увага в козацьких літописах приділяється воєнно-політичним подіям історії України.
Літопис Самовидця. Автором вважають Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни. Найдавніший з-поміж великих козацьких літописів. У ньому описуються події від 1648 р. по 1702 р. Твір написаний літературною староукраїнською мовою, близькою до народної (ймовірно, 1702 р.).
Поширювався у списках.
Літопис Григорія Граб’янки. Створено в Гадячі 1710 р. Другий з-поміж великих козацьких літописів. Написаний церковнослов’янською мовою. Розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. - поразки Івана Мазепи та обрання гетьманом Івана Скоропадського. Головна увага приділена перебігові Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
Літопис Самійла Величка. Твір Величка є найвизначнішим явищем козацького літописання. Мова літопису - літературна староукраїнська. Літопис складався з двох частин: опису подій від 1648 р. по 1660 р. та від 1660 р. по 1700 р. Дійшов до нас пошкоджений, без закінчення і з прогалинами, особливо в першій частині. Рукопис Самійла Величка супроводжено десятьма портретами гетьманів, містить багато документів, поетичних текстів.