Семирі́чна війна́ (1756–1763) — великий військовий конфлікт XVIII століття, один з наймасштабніших конфліктів Нового часу. У шведській історіографії війна відома як «Померанська війна» (швед. Pommerska kriget), у Німеччині — як «Третя Сілезька війна» (нім. Dritter Schlesischer Krieg), в Канаді — як «Завойовницька війна» (англ. The War of the Conquest) і в Індії — як «Третя Карнатська війна» (англ. The Third Carnatic War). У Північній Америці — відома під назвою Франко-індіанська війна.
НАСЛІДКИ : Ця війна закінчилась у Європі збереженням статус-кво, хоча Російська імперія зуміла потіснити пруссаків і навіть захопила Східну Пруссію. Одразу після смерті імператриці Єлизавети, Петро ІІІ уклав сепаратний мир зі своїм кумиром і повернув йому всі завойовані російською зброєю землі. Карл Лотаринзький виявився жахливим полководцем, імперія Габсбургів показала свою неспроможність воювати проти Королівства Пруссія. Натомість у колоніальному світі відбувся кардинальний переділ: французи втратили майже всі свої колонії, більшість яких здобуло Королівство Великої Британії.
В 18 веке вспыхнул серьезный военный конфликт, названный Семилетней войной. В нее оказались вовлечены самые крупные европейские государства, в том числе и Россия. О причинах и последствиях проведения этой войны можно узнать из нашей статьи.
Военный конфликт, перешедший в Семилетнюю войну 1756 1763 годов, не был неожиданностью. Он назревал давно. С одной стороны его усиливали постоянные столкновения интересов Англии и Франции, а с другой – Австрия, не желающая смириться с победой Пруссии в Силезских войнах. Но противостояния могли не стать такими масштабными, если бы в Европе не сложилось два новых политических союза – англо-прусский и франко-австрийский. Англия опасалась, что Пруссия захватит Ганновер, принадлежащий английскому королю, поэтому решилась на соглашение. Второй же союз был результатом заключения первого. Другие страны приняли участие в войне под влиянием названых государств, преследуя также собственные цели.
О начале военных действий против Франции первой официально объявила Англия в мае 1756. В августе этого же года Пруссия без предупреждения напала на Саксонию, связанную союзом с Австрией и принадлежащую Польше. Сражения развернулись стремительно. К Франции присоединилась Испания, а Австрия склонила на свою сторону не только саму Францию, но и Россию, Польшу, Швецию. Таким образом, Франция воевала сразу на двух фронтах. Битвы активно проходили и на суше, и на воде. Ход событий отражен в хронологической таблице по истории Семилетней войны.
Семирі́чна війна́ (1756–1763) — великий військовий конфлікт XVIII століття, один з наймасштабніших конфліктів Нового часу. У шведській історіографії війна відома як «Померанська війна» (швед. Pommerska kriget), у Німеччині — як «Третя Сілезька війна» (нім. Dritter Schlesischer Krieg), в Канаді — як «Завойовницька війна» (англ. The War of the Conquest) і в Індії — як «Третя Карнатська війна» (англ. The Third Carnatic War). У Північній Америці — відома під назвою Франко-індіанська війна.
НАСЛІДКИ : Ця війна закінчилась у Європі збереженням статус-кво, хоча Російська імперія зуміла потіснити пруссаків і навіть захопила Східну Пруссію. Одразу після смерті імператриці Єлизавети, Петро ІІІ уклав сепаратний мир зі своїм кумиром і повернув йому всі завойовані російською зброєю землі. Карл Лотаринзький виявився жахливим полководцем, імперія Габсбургів показала свою неспроможність воювати проти Королівства Пруссія. Натомість у колоніальному світі відбувся кардинальний переділ: французи втратили майже всі свої колонії, більшість яких здобуло Королівство Великої Британії.
В 18 веке вспыхнул серьезный военный конфликт, названный Семилетней войной. В нее оказались вовлечены самые крупные европейские государства, в том числе и Россия. О причинах и последствиях проведения этой войны можно узнать из нашей статьи.
Военный конфликт, перешедший в Семилетнюю войну 1756 1763 годов, не был неожиданностью. Он назревал давно. С одной стороны его усиливали постоянные столкновения интересов Англии и Франции, а с другой – Австрия, не желающая смириться с победой Пруссии в Силезских войнах. Но противостояния могли не стать такими масштабными, если бы в Европе не сложилось два новых политических союза – англо-прусский и франко-австрийский. Англия опасалась, что Пруссия захватит Ганновер, принадлежащий английскому королю, поэтому решилась на соглашение. Второй же союз был результатом заключения первого. Другие страны приняли участие в войне под влиянием названых государств, преследуя также собственные цели.
О начале военных действий против Франции первой официально объявила Англия в мае 1756. В августе этого же года Пруссия без предупреждения напала на Саксонию, связанную союзом с Австрией и принадлежащую Польше. Сражения развернулись стремительно. К Франции присоединилась Испания, а Австрия склонила на свою сторону не только саму Францию, но и Россию, Польшу, Швецию. Таким образом, Франция воевала сразу на двух фронтах. Битвы активно проходили и на суше, и на воде. Ход событий отражен в хронологической таблице по истории Семилетней войны.