Индия- очень яркая, разнообразная страна. Индия совершенно особенная, мало похожая на другие, уникальная страны. Индия - только английское имя страны, на хинди она называется Бхарат, что переводится как Свет мудрости, люди называются бхарати, что означает погруженные в свет мудрости. Говоря на индийских языках, индийцы называют свою страну Бхарат или Хиндустан.На улицах Индии можно увидеть целый зоопарк. Чаще всего встречаются собаки. Кошки редкость, их даже сравнивают со змеями. Если кошка просто посмотрит на еду, она становится энергетически нечистой. Домашних животных в домах держать не принято, только во дворе дома. Их не обнимают, не целуют, не ложат с собой в постель, потому что это животное, оно грязное. Ни в коем случае не держат туалет животного в доме, тем более на кухне. На улицах можно увидеть коров (но не везде, в Керале мало коров) , буйволов, верблюдов, слонов, лошадей, коз, ослов, обезьян, лангуров. Национальная индийская одежда для женщин: сари и сальвар камиз. Для мужчин дхоти и курта пажама. Также есть национальная набедренная повязка - лангут для мужчин, используемая в практике йоги, каларипаю и похожих дисциплинах. Представителей разных религий можно узнать по одежде. У женщины должны быть прикрыты плечи и ноги до колен включительно. Многие индийцы купаются в море полностью одетые (в сари, джинсах и рубашках) . Есть также национальный купальник с длинными штанами и майкой, он не используется на пляже, но арендуется в аквапарках, которые пользуются большой популярностью в Индии. Для индийцев важно всегда хорошо выглядеть, потому что здесь не только встречают, но и провожают по впечатлению от одежды и состоянию волос. Поэтому индийцы стараются быть хорошо одетыми даже при длительных переездах на поездах. Волосы для опрятности принято смазывать масло, чаще кокосовым.
20 травня 1862 р. було прийнято закон про гомстеди. За цим законом усякий громадянин, який не брав участі в заколотах, мав право, сплативши 10 доларів державного мита, отримати гомстед - земельну ділянку на вільних землях площею 160 акрів (64 га) для створення ферми. Після п'яти років проживання, забудови та обробітку землі вона безкоштовно ставала приватною власністю. Хоча цей закон не мав прямого воєнного значення, він сприяв настроєві широких народних мас на здобуття перемоги над Півднем.
22 вересня 1862 р. було прийнято закон про звільнення рабів, за яким усі раби отримували свободу з 1 січня 1863 р. Цей закон підірвав тил Півдня. Раби почали повставати і масово вступати до армії Півночі.
Незважаючи на складне економічне й політичне становище, сили Півдня зберігали боєздатність. Так, навесні 1863 р. армія Півдня під командуванням генерала Лі завдала сильного Удару армії Півночі під Чанселорвіллем. Але та перемога виявилась останньою. Армію ЛІ було зупинено в липні 1863 р. під Гіттісбергом (Пенсільванія) і відкинуто. Тим часом війська Півночі під командуванням Гранта оволоділи опорним пунктом Конфедератів на р. Міссісіпі м. Віксбергом і в такий б відрізали Південь від Заходу СІЛА. Навесні 1864 р. янкі завдали удару в саме серце конфедерації: війська під командуванням генерала В. Шермана захопили промисловий центр м. Атланту (штат Джорджія) і почали "марш до моря", розтинаючи штати Півдня навпіл. Війська Півдня чинили впертий опір до квітня 1865 p., поки армія Гранта не оволоділа столицею конфедерації Річмондом. Генерал Лі 9 квітня зі своєю армією капітулював.
Перемога Півночі була затьмарена трагедією - через п'ять днів після капітуляції Півдня Авраама Лінкольна застрелив у вашингтонському театрі актор Бутс, агент розвідки південців. Чотирирічна війна скінчилася. Під час неї загинуло 600 тис. осіб. Значними були й матеріальні втрати.
20 травня 1862 р. було прийнято закон про гомстеди. За цим законом усякий громадянин, який не брав участі в заколотах, мав право, сплативши 10 доларів державного мита, отримати гомстед - земельну ділянку на вільних землях площею 160 акрів (64 га) для створення ферми. Після п'яти років проживання, забудови та обробітку землі вона безкоштовно ставала приватною власністю. Хоча цей закон не мав прямого воєнного значення, він сприяв настроєві широких народних мас на здобуття перемоги над Півднем.
22 вересня 1862 р. було прийнято закон про звільнення рабів, за яким усі раби отримували свободу з 1 січня 1863 р. Цей закон підірвав тил Півдня. Раби почали повставати і масово вступати до армії Півночі.
Незважаючи на складне економічне й політичне становище, сили Півдня зберігали боєздатність. Так, навесні 1863 р. армія Півдня під командуванням генерала Лі завдала сильного Удару армії Півночі під Чанселорвіллем. Але та перемога виявилась останньою. Армію ЛІ було зупинено в липні 1863 р. під Гіттісбергом (Пенсільванія) і відкинуто. Тим часом війська Півночі під командуванням Гранта оволоділи опорним пунктом Конфедератів на р. Міссісіпі м. Віксбергом і в такий б відрізали Південь від Заходу СІЛА. Навесні 1864 р. янкі завдали удару в саме серце конфедерації: війська під командуванням генерала В. Шермана захопили промисловий центр м. Атланту (штат Джорджія) і почали "марш до моря", розтинаючи штати Півдня навпіл. Війська Півдня чинили впертий опір до квітня 1865 p., поки армія Гранта не оволоділа столицею конфедерації Річмондом. Генерал Лі 9 квітня зі своєю армією капітулював.
Перемога Півночі була затьмарена трагедією - через п'ять днів після капітуляції Півдня Авраама Лінкольна застрелив у вашингтонському театрі актор Бутс, агент розвідки південців. Чотирирічна війна скінчилася. Під час неї загинуло 600 тис. осіб. Значними були й матеріальні втрати.