Заповедники Самары и всего Поволжья преследуют цель сохранить дошедшие до нас красоты природы в первозданном, лишенном вмешательства человека виде, им это удается, поэтому здесь частые гости – туристы, любители природы родной земли. Заповедники Самары и в целом Поволжья - это охраняемые заповедные места. Несмотря на то, что они являются небольшими по размеру, они достаточно многочисленные и славятся разнообразными ландшафтами. Располагаются они в основном на территории Поволжья и Южного Зауралья. Среди них такие, как Башкирский, Мордовский, Жигулевский, Оренбургский заповедники, биосферный заповедник «Керженский», национальные парки «Марий Чодро» Республики Марий Эл и «Нижняя Кама» Республики Татарстан.
Все заповедники Поволжья образовывались в разные года, но люди всегда понимали значение сохранности и восстановления уникальной природы этих мест. Каждый из заповедников имеет свои достопримечательности.
Для Башкирского государственного заповедника, организованного в 1930 году, это пещера «Шульган -Таш» со сталагмитами, сталактитами, кальцитовыми цветами и пещерным жемчугом. Она - третья по своим размерам пещера в республике, общая длина ходов которой - 2640 метров, площадь - 20200 квадратных метров, объем - 105000 кубических метров. Созданный тремя годами раньше, в зоне смешанных хвойно-широколиственных лесов Самарской области, призванный сохранить в естественном состоянии природные комплексы Самарской Луки, Жигулевский заповедник закрыт для посещения. Туристам можно посетить только самую высокую вершину Жигулей (375 метров над уровнем моря), - это гору Стрельную. В Нижегородской области есть заповедник, названный в честь протекающей реки Керженец- «Керженский». Республика Марий Эл знаменита своим национальным парком «Марий Чодро» или «Марийский лес», а также ботаническими памятниками природы «Кленовая гора» и «Дуб Пугачева».
Перечисленные выше заповедники Самары и другие заповедники Поволжья лишь небольшая часть этих уникальных памятников природы, сохраняющих её в первозданном виде для истинных ценителей её несметных богатств
Протягом історичного розвитку стародавні Греція і Рим, при всій різноманітності суспільних відносин та державного устрою в кожній із цих країн, створили багатющу, велику і неповторну культурну спадщину. В історії світової культури вона визначається як антична, греко-римська культура. Культури Греції та Риму - це дві взаємопов´язані, хоч і не тотожні частини одного цілого.
Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.
Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу передусім культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.
Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхарт мав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо зворотами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов´язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.
Грецьке мистецтво і культура - пам´ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла – стали невід´ємною частиною світосприйняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.
Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.
Все заповедники Поволжья образовывались в разные года, но люди всегда понимали значение сохранности и восстановления уникальной природы этих мест. Каждый из заповедников имеет свои достопримечательности.
Для Башкирского государственного заповедника, организованного в 1930 году, это пещера «Шульган -Таш» со сталагмитами, сталактитами, кальцитовыми цветами и пещерным жемчугом. Она - третья по своим размерам пещера в республике, общая длина ходов которой - 2640 метров, площадь - 20200 квадратных метров, объем - 105000 кубических метров. Созданный тремя годами раньше, в зоне смешанных хвойно-широколиственных лесов Самарской области, призванный сохранить в естественном состоянии природные комплексы Самарской Луки, Жигулевский заповедник закрыт для посещения. Туристам можно посетить только самую высокую вершину Жигулей (375 метров над уровнем моря), - это гору Стрельную. В Нижегородской области есть заповедник, названный в честь протекающей реки Керженец- «Керженский». Республика Марий Эл знаменита своим национальным парком «Марий Чодро» или «Марийский лес», а также ботаническими памятниками природы «Кленовая гора» и «Дуб Пугачева».
Перечисленные выше заповедники Самары и другие заповедники Поволжья лишь небольшая часть этих уникальных памятников природы, сохраняющих её в первозданном виде для истинных ценителей её несметных богатств
Протягом історичного розвитку стародавні Греція і Рим, при всій різноманітності суспільних відносин та державного устрою в кожній із цих країн, створили багатющу, велику і неповторну культурну спадщину. В історії світової культури вона визначається як антична, греко-римська культура. Культури Греції та Риму - це дві взаємопов´язані, хоч і не тотожні частини одного цілого.
Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.
Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу передусім культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.
Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхарт мав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо зворотами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов´язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.
Грецьке мистецтво і культура - пам´ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла – стали невід´ємною частиною світосприйняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.
Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.