1]Будинок, де ріс Цезар, знаходився в Субурі — районі Рима, який мав репутацію неблагополучного[22]. У дитинстві він навчався грецької мови, літератури, риторики на дому. Практикувалися фізичні вправи, плавання, верхова їзда. Серед вчителів юного Гая відомий великий ритор Гніфон, який також був одним з вчителів Цицерона. Приблизно в 85 році до н. е. Цезар втратив батька[23]: за повідомленням Плінія Старшого, той помер, нахилившись, щоб надіти взуття[24]. Після смерті батька, Цезар фактично очолив все сімейство Юліїв, оскільки всі найближчі родичі-чоловіки, старші від нього, до того часу померли. Незабаром Гай заручився з Коссуцією, дівчиною з багатої сім'ї з стану вершників (за іншою версією, вони встигли одружитися).
2]Цезарь как администратор, обнаружив замечательный ораторский и литературный талант. Во всех своих проявлениях жизнь ключом била в этой удивительно одаренной личности, на всех поприщах совершил Юлий Цезарь дела, которые на каждом давали ему право на первые места, – и ни одному этому поприщу не отдавал он своих сил целиком, всегда и надо всем преобладал в Цезаре государственный человек: всегда имел он пред глазами свою великую цель – возродить свою родину, поднять в политическом, в военном и в умственном и нравственном отношении глубоко павшую латинскую нацию и еще глубже павшую родственную ей эллинскую. Только деятелю с личными дарованиями Цезаря и была доступна такая цель, если он и не достиг ее вполне, то сомнительно, было ли и возможно достигнуть большего, и во всяком случае Цезарь совершил столько, что больше его не сделал ни один человек.
Удивительны духовные дарования, какие проявил Юлий Цезарь. Он обладал не только твёрдым характером, но и в высшей степени проницательным умом, невозможно лучше, чем он, оценивать людей, находить для каждого место, на котором он мог приносить наибольшую пользу. Наблюдательность Цезаря была поразительна, благодаря ей он быстро ориентировался в самых трудных положениях
3]Гай Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докорінно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв.
Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором. До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії
4]Гая Юлія Цезаря внесла свої корективи в подальшу історію Римської держави. Насправді, форма республіки вже була застарілою для тодішніх суспільно-політичних реалій. Вона починала сама себе вичерпувати, імперія ж була новою сходинкою розвитку величної Середземноморської держави.
Цезар планував створення централізованих державних інститутів, особливої військової організації, нових соціальних структур, що виражали і підтримували нову монархію — Римську імперію. Звичайно, реформи Цезаря лише намітили шляхи формування основ імперії, її будівництво займе ще багато часу, але Цезар відчув і визначив загальний напрямок цього руху і тому може розглядатися як фундатор Римської імперії.
2]Диктатура Гая Юлія Цезаря — термін, що визначає поняття необмеженої у своїй компетенції одноосібної влади Гая Юлія Цезаря як імператора Римської республіки. ... Цезар усіляко намагався створити собі оточення, яке могло забезпечити йому відповідне правління диктатора та не допустити організації опозиції.
В 1813 году в Омске, а затем в 1825 году в Оренбурге начинают функционировать военные училища. Впоследствии они были переименованы соответственно в Сибирский и Оренбургский Неплюевский кадетские корпуса. Доступ казахских детей в эти учебные заведения был заметно ограничен. Казахских кадетов не допускали к изучению ряда секретных военных дисциплин. В казачьих станицах и крепостях существовали церковные и казачьи школы. В условиях кочевого и полукочевого образа жизни трудно было организовать стационарные учебные заведения. С началом промышленного освоения Казахстана появилась потребность в образованных людях. Поэтому в 1850 году в Оренбурге была открыта школа с семилетним сроком обучения. Здесь готовили писарей и переводчиков, преподавали русскую историю, математику, всеобщую и русскую географию, геометрию, а также обучали основам ислама. Позднее подобная школа была открыта и в Омске.
В 1861 году была открыта русско-казахская школа в г. Троицке и в других городах. После введения административных реформ и активизации крестьянского переселения увеличилось количество светских школ. Программы обучения устанавливались генерал-губернаторами по согласованию с Министерством народного просвещения. Дети казахов получили право обучаться в школах при крестьянских селениях и казачьих станицах на бесплатной основе или за умеренную плату.
В 1883 году в г. Орске Оренбургской губернии открылась первая учительская школа для казахов. В открытии этой школы большая заслуга принадлежала И. Алтынсарину. Во всех уездах стали открываться сельскохозяйственные школы, нацеленные на распространение в крае знаний и ремесел. Повсеместно стали появляться русские волостные школы, женские начальные школы в Тургае, Актюбинске, Кустанае и других городах. С 1892 года для казахов стали устраиваться передвижные аульные школы. Центрами образования во второй половине XIX века были Омск, Семипалатинск, Уральск и Акмолинск.
Высокий процент неграмотности среди русскоязычного населения Казахстана был установлен в ходе переписи 1897 года. По данным переписи, всего 8,1% населения края относились к числу грамотных. А процент казахов, знающих русскую грамоту, был еще ниже. Процент степняков, окончивших мусульманские учебные заведения, был достаточно высок, но он не был учтен при проведении этой переписи. Российская империя была заинтересована в недопущении казахов к получению среднего и высшего образования. Появление грамотных казахов могло привести к росту их национального самосознания. В XIX веке открылись сельскохозяйственные и фельдшерские школы, откуда выходили специалисты со средним образованием. Но ни одного высшего учебного заведения в Казахстане открыто не было.
1]Будинок, де ріс Цезар, знаходився в Субурі — районі Рима, який мав репутацію неблагополучного[22]. У дитинстві він навчався грецької мови, літератури, риторики на дому. Практикувалися фізичні вправи, плавання, верхова їзда. Серед вчителів юного Гая відомий великий ритор Гніфон, який також був одним з вчителів Цицерона. Приблизно в 85 році до н. е. Цезар втратив батька[23]: за повідомленням Плінія Старшого, той помер, нахилившись, щоб надіти взуття[24]. Після смерті батька, Цезар фактично очолив все сімейство Юліїв, оскільки всі найближчі родичі-чоловіки, старші від нього, до того часу померли. Незабаром Гай заручився з Коссуцією, дівчиною з багатої сім'ї з стану вершників (за іншою версією, вони встигли одружитися).
2]Цезарь как администратор, обнаружив замечательный ораторский и литературный талант. Во всех своих проявлениях жизнь ключом била в этой удивительно одаренной личности, на всех поприщах совершил Юлий Цезарь дела, которые на каждом давали ему право на первые места, – и ни одному этому поприщу не отдавал он своих сил целиком, всегда и надо всем преобладал в Цезаре государственный человек: всегда имел он пред глазами свою великую цель – возродить свою родину, поднять в политическом, в военном и в умственном и нравственном отношении глубоко павшую латинскую нацию и еще глубже павшую родственную ей эллинскую. Только деятелю с личными дарованиями Цезаря и была доступна такая цель, если он и не достиг ее вполне, то сомнительно, было ли и возможно достигнуть большего, и во всяком случае Цезарь совершил столько, что больше его не сделал ни один человек.
Удивительны духовные дарования, какие проявил Юлий Цезарь. Он обладал не только твёрдым характером, но и в высшей степени проницательным умом, невозможно лучше, чем он, оценивать людей, находить для каждого место, на котором он мог приносить наибольшую пользу. Наблюдательность Цезаря была поразительна, благодаря ей он быстро ориентировался в самых трудных положениях
3]Гай Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докорінно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв.
Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором. До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії
4]Гая Юлія Цезаря внесла свої корективи в подальшу історію Римської держави. Насправді, форма республіки вже була застарілою для тодішніх суспільно-політичних реалій. Вона починала сама себе вичерпувати, імперія ж була новою сходинкою розвитку величної Середземноморської держави.
Цезар планував створення централізованих державних інститутів, особливої військової організації, нових соціальних структур, що виражали і підтримували нову монархію — Римську імперію. Звичайно, реформи Цезаря лише намітили шляхи формування основ імперії, її будівництво займе ще багато часу, але Цезар відчув і визначив загальний напрямок цього руху і тому може розглядатися як фундатор Римської імперії.
2]Диктатура Гая Юлія Цезаря — термін, що визначає поняття необмеженої у своїй компетенції одноосібної влади Гая Юлія Цезаря як імператора Римської республіки. ... Цезар усіляко намагався створити собі оточення, яке могло забезпечити йому відповідне правління диктатора та не допустити організації опозиції.
В 1813 году в Омске, а затем в 1825 году в Оренбурге начинают функционировать военные училища. Впоследствии они были переименованы соответственно в Сибирский и Оренбургский Неплюевский кадетские корпуса. Доступ казахских детей в эти учебные заведения был заметно ограничен. Казахских кадетов не допускали к изучению ряда секретных военных дисциплин. В казачьих станицах и крепостях существовали церковные и казачьи школы. В условиях кочевого и полукочевого образа жизни трудно было организовать стационарные учебные заведения. С началом промышленного освоения Казахстана появилась потребность в образованных людях. Поэтому в 1850 году в Оренбурге была открыта школа с семилетним сроком обучения. Здесь готовили писарей и переводчиков, преподавали русскую историю, математику, всеобщую и русскую географию, геометрию, а также обучали основам ислама. Позднее подобная школа была открыта и в Омске.
В 1861 году была открыта русско-казахская школа в г. Троицке и в других городах. После введения административных реформ и активизации крестьянского переселения увеличилось количество светских школ. Программы обучения устанавливались генерал-губернаторами по согласованию с Министерством народного просвещения. Дети казахов получили право обучаться в школах при крестьянских селениях и казачьих станицах на бесплатной основе или за умеренную плату.
В 1883 году в г. Орске Оренбургской губернии открылась первая учительская школа для казахов. В открытии этой школы большая заслуга принадлежала И. Алтынсарину. Во всех уездах стали открываться сельскохозяйственные школы, нацеленные на распространение в крае знаний и ремесел. Повсеместно стали появляться русские волостные школы, женские начальные школы в Тургае, Актюбинске, Кустанае и других городах. С 1892 года для казахов стали устраиваться передвижные аульные школы. Центрами образования во второй половине XIX века были Омск, Семипалатинск, Уральск и Акмолинск.
Высокий процент неграмотности среди русскоязычного населения Казахстана был установлен в ходе переписи 1897 года. По данным переписи, всего 8,1% населения края относились к числу грамотных. А процент казахов, знающих русскую грамоту, был еще ниже. Процент степняков, окончивших мусульманские учебные заведения, был достаточно высок, но он не был учтен при проведении этой переписи. Российская империя была заинтересована в недопущении казахов к получению среднего и высшего образования. Появление грамотных казахов могло привести к росту их национального самосознания. В XIX веке открылись сельскохозяйственные и фельдшерские школы, откуда выходили специалисты со средним образованием. Но ни одного высшего учебного заведения в Казахстане открыто не было.