Там рассказывается про то что Англия стала мастерской мира в 19 веке стране удалось первой выйти из кризиса и завершить промышленный переворот. Англия стала «мастерской», там открылось множество заводов для переработки хлопка; строились шахты для добычи угля и тому подобное.
И также, что она была была политической империей, которая контролировала большие территории по всему миру. До последней четверти столетия она производила больше товаров, чем любая другая страна мира. После 1815 года Великобритания хотела поставить себя на недосягаемую торговую позицию. Требовалось не просто расширить свою торговлю, но и контролировать мировые перевозки и мировые рынки. Великобритания расширяла свои колониальные владения. После потери американских колоний идея новых поселений была не очень популярна, поэтому до 1840 года Британия в основном лишь защищала свои интересы и торговые пути.
Пала́нка — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі. В буквальному перекладі з турецької мови означає невелику фортецю, у переносному розумінні слова у запорожців ним позначалося центральне управління певної частини території.
Виникнення паланок було зумовлене збільшенням населення на Запоріжжі й ускладненням, у зв'язку з цим, функцій управління та суду.
Відомий історик Аполлон Скальковський стверджував у середині XIX сторіччя, що до 1656 року Запорожжя вже ділилося на 5 паланок, серед яких була й Кодацька.
Повністю система паланок сформувалась у період існування Нової Січі в 1734-75 роках.
У 1734-1766 роках всіх паланок у Запоріжжі було п'ять. На правому березі Дніпра —Бугогардівська, Перевізька, або ж Інгульська та Кодацька, на лівому — Самарська й Кальміуська. Дві з них: Кодацька і Самарська - були придатні для заселення сімейними козаками.
З 1766 року, по причині стримкого росту населення з Самарської паланки на лівому березі виділено ще дві — Орільська й Протовчанська. Також була додана Прогноївська, зрештою, початок останній було покладено ще 1735 року, коли у «Прогноях, тобто біля солоних озер, на Кінбурнському півострові, було засновано шостий пост для захисту людей із Запоріжжя й України, котрі приходили туди по сіль або для рибальства на лиман».
Центром паланок була слобода з невеликим укріпленням, де розміщувалась козацька залога. На чолі паланки стояв полковник, який зосереджував у своїх руках всю військову, адміністративну, судову і фінансову владу. Полковнику підпорядковувалась адміністрація паланки —писар, отамани слобід тощо.
Некозацьке населення, яке проживало на території паланок підлягало владі паланкової старшини. Паланкова старшина призначалась військовою старшиною — Кошем Запорізької Січі.
В наш час відбувається відродження Запорізької Січі та з 2001 року починається розширення її меж на північ, де створюється Полтавська паланка, що включає в себе різноманітні курені (Полтавський, Зіньківський, Гадяцький, Машівський, Карлівський, Супрунівський та ін.). Кожен курінь має свого отамана та курінну старшину, що включає в себе посади писаря, осавула, хорунжого, бунчужного, обозного та скарбничого.Пала́нка — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі. В буквальному перекладі з турецької мови означає невелику фортецю, у переносному розумінні слова у запорожців ним позначалося центральне управління певної частини території.
Виникнення паланок було зумовлене збільшенням населення на Запоріжжі й ускладненням, у зв'язку з цим, функцій управління та суду.
Відомий історик Аполлон Скальковський стверджував у середині XIX сторіччя, що до 1656 року Запорожжя вже ділилося на 5 паланок, серед яких була й Кодацька.
Повністю система паланок сформувалась у період існування Нової Січі в 1734-75 роках.
У 1734-1766 роках всіх паланок у Запоріжжі було п'ять. На правому березі Дніпра —Бугогардівська, Перевізька, або ж Інгульська та Кодацька, на лівому — Самарська й Кальміуська. Дві з них: Кодацька і Самарська - були придатні для заселення сімейними козаками.
З 1766 року, по причині стримкого росту населення з Самарської паланки на лівому березі виділено ще дві — Орільська й Протовчанська. Також була додана Прогноївська, зрештою, початок останній було покладено ще 1735 року, коли у «Прогноях, тобто біля солоних озер, на Кінбурнському півострові, було засновано шостий пост для захисту людей із Запоріжжя й України, котрі приходили туди по сіль або для рибальства на лиман».
Центром паланок була слобода з невеликим укріпленням, де розміщувалась козацька залога. На чолі паланки стояв полковник, який зосереджував у своїх руках всю військову, адміністративну, судову і фінансову владу. Полковнику підпорядковувалась адміністрація паланки —писар, отамани слобід тощо.
Некозацьке населення, яке проживало на території паланок підлягало владі паланкової старшини. Паланкова старшина призначалась військовою старшиною — Кошем Запорізької Січі.
В наш час відбувається відродження Запорізької Січі та з 2001 року починається розширення її меж на північ, де створюється Полтавська паланка, що включає в себе різноманітні курені (Полтавський, Зіньківський, Гадяцький, Машівський, Карлівський, Супрунівський та ін.). Кожен курінь має свого отамана та курінну старшину, що включає в себе посади писаря, осавула, хорунжого, бунчужного, обозного та скарбничого.
Там рассказывается про то что Англия стала мастерской мира в 19 веке стране удалось первой выйти из кризиса и завершить промышленный переворот. Англия стала «мастерской», там открылось множество заводов для переработки хлопка; строились шахты для добычи угля и тому подобное.
И также, что она была была политической империей, которая контролировала большие территории по всему миру. До последней четверти столетия она производила больше товаров, чем любая другая страна мира. После 1815 года Великобритания хотела поставить себя на недосягаемую торговую позицию. Требовалось не просто расширить свою торговлю, но и контролировать мировые перевозки и мировые рынки. Великобритания расширяла свои колониальные владения. После потери американских колоний идея новых поселений была не очень популярна, поэтому до 1840 года Британия в основном лишь защищала свои интересы и торговые пути.
Объяснение:
Пала́нка — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі. В буквальному перекладі з турецької мови означає невелику фортецю, у переносному розумінні слова у запорожців ним позначалося центральне управління певної частини території.
Виникнення паланок було зумовлене збільшенням населення на Запоріжжі й ускладненням, у зв'язку з цим, функцій управління та суду.
Відомий історик Аполлон Скальковський стверджував у середині XIX сторіччя, що до 1656 року Запорожжя вже ділилося на 5 паланок, серед яких була й Кодацька.
Повністю система паланок сформувалась у період існування Нової Січі в 1734-75 роках.
У 1734-1766 роках всіх паланок у Запоріжжі було п'ять. На правому березі Дніпра —Бугогардівська, Перевізька, або ж Інгульська та Кодацька, на лівому — Самарська й Кальміуська. Дві з них: Кодацька і Самарська - були придатні для заселення сімейними козаками.
З 1766 року, по причині стримкого росту населення з Самарської паланки на лівому березі виділено ще дві — Орільська й Протовчанська. Також була додана Прогноївська, зрештою, початок останній було покладено ще 1735 року, коли у «Прогноях, тобто біля солоних озер, на Кінбурнському півострові, було засновано шостий пост для захисту людей із Запоріжжя й України, котрі приходили туди по сіль або для рибальства на лиман».
Центром паланок була слобода з невеликим укріпленням, де розміщувалась козацька залога. На чолі паланки стояв полковник, який зосереджував у своїх руках всю військову, адміністративну, судову і фінансову владу. Полковнику підпорядковувалась адміністрація паланки —писар, отамани слобід тощо.
Некозацьке населення, яке проживало на території паланок підлягало владі паланкової старшини. Паланкова старшина призначалась військовою старшиною — Кошем Запорізької Січі.
В наш час відбувається відродження Запорізької Січі та з 2001 року починається розширення її меж на північ, де створюється Полтавська паланка, що включає в себе різноманітні курені (Полтавський, Зіньківський, Гадяцький, Машівський, Карлівський, Супрунівський та ін.). Кожен курінь має свого отамана та курінну старшину, що включає в себе посади писаря, осавула, хорунжого, бунчужного, обозного та скарбничого.Пала́нка — адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі. В буквальному перекладі з турецької мови означає невелику фортецю, у переносному розумінні слова у запорожців ним позначалося центральне управління певної частини території.
Виникнення паланок було зумовлене збільшенням населення на Запоріжжі й ускладненням, у зв'язку з цим, функцій управління та суду.
Відомий історик Аполлон Скальковський стверджував у середині XIX сторіччя, що до 1656 року Запорожжя вже ділилося на 5 паланок, серед яких була й Кодацька.
Повністю система паланок сформувалась у період існування Нової Січі в 1734-75 роках.
У 1734-1766 роках всіх паланок у Запоріжжі було п'ять. На правому березі Дніпра —Бугогардівська, Перевізька, або ж Інгульська та Кодацька, на лівому — Самарська й Кальміуська. Дві з них: Кодацька і Самарська - були придатні для заселення сімейними козаками.
З 1766 року, по причині стримкого росту населення з Самарської паланки на лівому березі виділено ще дві — Орільська й Протовчанська. Також була додана Прогноївська, зрештою, початок останній було покладено ще 1735 року, коли у «Прогноях, тобто біля солоних озер, на Кінбурнському півострові, було засновано шостий пост для захисту людей із Запоріжжя й України, котрі приходили туди по сіль або для рибальства на лиман».
Центром паланок була слобода з невеликим укріпленням, де розміщувалась козацька залога. На чолі паланки стояв полковник, який зосереджував у своїх руках всю військову, адміністративну, судову і фінансову владу. Полковнику підпорядковувалась адміністрація паланки —писар, отамани слобід тощо.
Некозацьке населення, яке проживало на території паланок підлягало владі паланкової старшини. Паланкова старшина призначалась військовою старшиною — Кошем Запорізької Січі.
В наш час відбувається відродження Запорізької Січі та з 2001 року починається розширення її меж на північ, де створюється Полтавська паланка, що включає в себе різноманітні курені (Полтавський, Зіньківський, Гадяцький, Машівський, Карлівський, Супрунівський та ін.). Кожен курінь має свого отамана та курінну старшину, що включає в себе посади писаря, осавула, хорунжого, бунчужного, обозного та скарбничого.