Отто фон Бісмарк (1815 – 1898) – видатний німецький політичний діяч. Народився на початку XIX століття, прожив більше 80 років. В історію увійшов як «Залізний канцлер». Основні напрямки його діяльності були: об’єднання Німеччини і відстоювання інтересів Німеччини на світовій арені.
Отто фон Бісмарк є справжнім об’єднувачем Німеччини. Справа в тому, що Німеччина до початку XIX століття була роздроблена на ряд німецьких князівств. Говорити про єдину державу не доводилося. Зусилля Бісмарка увінчалися тим, що У 1871 році у Версалі Вільгельм I написав на конверті адресу «канцлеру Німецької імперії», затвердивши таким чином право Бісмарка управляти імперією, яку той створив, і яка була проголошена 18 січня в дзеркальному залі Версаля.
В області зовнішньої політики Бісмарк проводив мілітаристську політику, нарощуючи збройні сили. Ним одним з перших в Західній Європі була введена загальна військова повинність, завдяки якій навчений військовий резерв міг бути розгорнутий в будь-який несприятливий час. Завдяки цій реформі Німеччина змогла відвоювати в ході Франко-Прусської війни 1870 – 1871 рр. спірні території Ельзас і Лотарингію. До кінця XIX століття Німеччина стала справжньою імперією, яка вступила в переділ світу країнами Заходу.
Підсумками правління залізного канцлера слід назвати те, що він провів в найкоротші терміни необхідні реформи в Німеччині і зумів об’єднати окремі території в одну імперію. Німеччина багато в чому визначала світову політику другої половини XIX століття. Саме Німеччина зуміла створити Троїстий союз – перший військовий блок в Європі, який по суті і перебував утворенню блоку Антанти і початку Першої світової війни.
Эллинизм — период в истории Средиземноморья, в первую очередь восточного, длившийся со времени смерти Александра Македонского (323 г. до н. э.) до окончательного установления римского господства на этих территориях, которое датируется обычно падением эллинистического Египта, во главе которого стояли Птолемеи (30 г. до н. э.). Термин первоначально обозначал правильное употребление греческого языка, особенно не греками, но после опубликования работы Иоганна Густава Дройзена «История эллинизма» (1836—1843 гг.) понятие вошло в историческую науку.
Особенностью эллинистического периода явилось широкое распространение греческого языка и культуры на территориях, вошедших в состав государств диадохов, которые образовались после смерти Александра Македонского на завоёванных им территориях, и взаимопроникновение греческой и восточных — в первую очередь персидской — культур, а также возникновение классического рабства.
Начало эллинистической эпохи характеризуется переходом от полисной политической организации к наследственным эллинистическим монархиям, смещением центров культурной и экономической активности из Греции в Африку и Египет.
Історичний портрет Бісмарка
Отто фон Бісмарк (1815 – 1898) – видатний німецький політичний діяч. Народився на початку XIX століття, прожив більше 80 років. В історію увійшов як «Залізний канцлер». Основні напрямки його діяльності були: об’єднання Німеччини і відстоювання інтересів Німеччини на світовій арені.
Отто фон Бісмарк є справжнім об’єднувачем Німеччини. Справа в тому, що Німеччина до початку XIX століття була роздроблена на ряд німецьких князівств. Говорити про єдину державу не доводилося. Зусилля Бісмарка увінчалися тим, що У 1871 році у Версалі Вільгельм I написав на конверті адресу «канцлеру Німецької імперії», затвердивши таким чином право Бісмарка управляти імперією, яку той створив, і яка була проголошена 18 січня в дзеркальному залі Версаля.
В області зовнішньої політики Бісмарк проводив мілітаристську політику, нарощуючи збройні сили. Ним одним з перших в Західній Європі була введена загальна військова повинність, завдяки якій навчений військовий резерв міг бути розгорнутий в будь-який несприятливий час. Завдяки цій реформі Німеччина змогла відвоювати в ході Франко-Прусської війни 1870 – 1871 рр. спірні території Ельзас і Лотарингію. До кінця XIX століття Німеччина стала справжньою імперією, яка вступила в переділ світу країнами Заходу.
Підсумками правління залізного канцлера слід назвати те, що він провів в найкоротші терміни необхідні реформи в Німеччині і зумів об’єднати окремі території в одну імперію. Німеччина багато в чому визначала світову політику другої половини XIX століття. Саме Німеччина зуміла створити Троїстий союз – перший військовий блок в Європі, який по суті і перебував утворенню блоку Антанти і початку Першої світової війни.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/istorychnyi-portret-bismarka
Объяснение:
Эллинизм — период в истории Средиземноморья, в первую очередь восточного, длившийся со времени смерти Александра Македонского (323 г. до н. э.) до окончательного установления римского господства на этих территориях, которое датируется обычно падением эллинистического Египта, во главе которого стояли Птолемеи (30 г. до н. э.). Термин первоначально обозначал правильное употребление греческого языка, особенно не греками, но после опубликования работы Иоганна Густава Дройзена «История эллинизма» (1836—1843 гг.) понятие вошло в историческую науку.
Особенностью эллинистического периода явилось широкое распространение греческого языка и культуры на территориях, вошедших в состав государств диадохов, которые образовались после смерти Александра Македонского на завоёванных им территориях, и взаимопроникновение греческой и восточных — в первую очередь персидской — культур, а также возникновение классического рабства.
Начало эллинистической эпохи характеризуется переходом от полисной политической организации к наследственным эллинистическим монархиям, смещением центров культурной и экономической активности из Греции в Африку и Египет.