У різних авторів є різні вказівки як на імена, так і число давньгогрецьких мудреців, так і на приписувані кожному з них вислови. За словами Цицерона, всі вони відрізнялися не тільки видатною моральною силою і глибоким життєвим досвідом, але і проникливістю розуму і ясністю думок. На перший план висувається то політична їх діяльність, то духовна спадщина.
Відмінні риси «Семи мудреців» тісно пов'язані з характером дорійців. Платон називає їх послідовниками, любителями та учнями лакедемонської дисципліни і знаходить подібність між гномічною та лаконською промовою. Чотири з них були, безсумнівно, доричного походження (Піттак, Солон, Клеовул, Періандр), п'ятий — спартанець (Хілон).[1]
Піттак з Мітілени на острові Лесбос, Солон Афінський, Клеовул з Лінда на острові Родос і Періандр Коринфський були законодавцями і військовими, або й володарями своїх рідних міст. Хілон, ефор у Спарті, був найстільки ж відомим своєю політичною далекозорістю, скільки й властивим йому слособом висловлюватися, який отримав від його імені назву Хілонівського. Фалес Мілетський та Біас з Прієни в Карії виступали радниками царів. Деякі виключають з цього списку Періандра Коринфська і називають замість нього іншого мудреця того ж імені, або Місона.
Є легенда про зустріч семи мудреців у Дельфах, де вони вирішили, що наймудрішими є вислови «пізнай самого себе» і «нічого понад міру».
Вперше митрополит Андрей Шептицький побачив твори молодої художниці на промислово-літургійній виставці, яка відбулася у Міському промисловому музеї у Львові 1909 року. Її емалі, які були окрасою виставки, свідчили про появу нового таланту, що яскраво заявив про себе. Окрім емалей, художниця заекспонувала й олійну картину із промовистою назвою «Богородице Діво Маріє, молися за нами» в сецесійній стилістиці. У рецензії на цю виставку, вміщеній у газеті «Діло» за 16 липня 1909 р. В. Шухевич зазначає: «…отся мала збірка праці була безусловно найліпшою і найкрасшою з вистави і свідчить про визначний талант нашої артистки. Доказом того нехай буде і сей факт, що талантом п-ни Кульчицької одушевленні такі знатоки штуки як наш Митрополит, проф. Левинський і ін., та бажаючи пізнати й інші праці п-ни Кульчицької удалися просто з виставки до її робітні». Захоплений творами молодої малярки Галицький владика вирішив особисто привітати її та скласти свої враження від виставки. Однак, на жаль, Митрополит не застав художницю, оскільки тоді вона перебула на літніх вакаціях у Косові. Про цей факт є згадка і в записах Олени Кульчицької: «Під час нашої сестри і моєї неприсутности (ферії* в Косові у Родичів) був вертаючи з виставки митрополит Шептицький» [О. Кульчицька Автобіографічні записи. Папір, рукопис. Архів О. Кульчицької Е 4051; 59 394].
Відмінні риси «Семи мудреців» тісно пов'язані з характером дорійців. Платон називає їх послідовниками, любителями та учнями лакедемонської дисципліни і знаходить подібність між гномічною та лаконською промовою. Чотири з них були, безсумнівно, доричного походження (Піттак, Солон, Клеовул, Періандр), п'ятий — спартанець (Хілон).[1]
Піттак з Мітілени на острові Лесбос, Солон Афінський, Клеовул з Лінда на острові Родос і Періандр Коринфський були законодавцями і військовими, або й володарями своїх рідних міст. Хілон, ефор у Спарті, був найстільки ж відомим своєю політичною далекозорістю, скільки й властивим йому слособом висловлюватися, який отримав від його імені назву Хілонівського. Фалес Мілетський та Біас з Прієни в Карії виступали радниками царів. Деякі виключають з цього списку Періандра Коринфська і називають замість нього іншого мудреця того ж імені, або Місона.
Є легенда про зустріч семи мудреців у Дельфах, де вони вирішили, що наймудрішими є вислови «пізнай самого себе» і «нічого понад міру».
Вперше митрополит Андрей Шептицький побачив твори молодої художниці на промислово-літургійній виставці, яка відбулася у Міському промисловому музеї у Львові 1909 року. Її емалі, які були окрасою виставки, свідчили про появу нового таланту, що яскраво заявив про себе. Окрім емалей, художниця заекспонувала й олійну картину із промовистою назвою «Богородице Діво Маріє, молися за нами» в сецесійній стилістиці. У рецензії на цю виставку, вміщеній у газеті «Діло» за 16 липня 1909 р. В. Шухевич зазначає: «…отся мала збірка праці була безусловно найліпшою і найкрасшою з вистави і свідчить про визначний талант нашої артистки. Доказом того нехай буде і сей факт, що талантом п-ни Кульчицької одушевленні такі знатоки штуки як наш Митрополит, проф. Левинський і ін., та бажаючи пізнати й інші праці п-ни Кульчицької удалися просто з виставки до її робітні». Захоплений творами молодої малярки Галицький владика вирішив особисто привітати її та скласти свої враження від виставки. Однак, на жаль, Митрополит не застав художницю, оскільки тоді вона перебула на літніх вакаціях у Косові. Про цей факт є згадка і в записах Олени Кульчицької: «Під час нашої сестри і моєї неприсутности (ферії* в Косові у Родичів) був вертаючи з виставки митрополит Шептицький» [О. Кульчицька Автобіографічні записи. Папір, рукопис. Архів О. Кульчицької Е 4051; 59 394].
Объяснение: