Ліво́нська війна́ (1558–1583 роки) — збройна боротьба східноєвропейських і скандинавських держав за контроль над Лівонією. Велася на території сучасних Естонії, Латвії, Білорусі та Росії. Учасниками війни були Московське царство, Лівонська конфедерація, Велике князівство Литовське і Руське (з 1569 року — Річ Посполита), союзна держава Данії та Норвегії, а також Шведське королівство.
Війна почалася в січні 1558 року з нападу Московії на Лівонську конфедерацію. Її війська захопили Дерпт, Нарву та інші міста. Майже одночасно, 1561 року, до північної Лівонії вторглися шведи, які заснували у ній Естонське герцогство. Члени конфедерації виявилися неспроможними зупинити загарбників й 1561 року уклали Віленську унію з Великим князівством Литовським. За умовами цього союзу Литва вступала у війну на боці лівонців. Замість конфедерації створювалися литовські протекторати — Лівонське герцогство і Герцогство Курляндії і Семигалії.
Внаслідок підписання литовсько-лівонського союзу Московське царство розпочало наступ на Литву й 1563 року захопило Полоцьк. Під тиском ворога ВКЛ було змушене укласти 1569 року Люблінську унію з Короною Польською, об'єднавшись в єдину федеративну державу — Річ Посполиту. Московія, що намагалася закріпити свої успіхи в Лівонії, 1570 року створила на завойованих землях власний протекторат — Лівонське королівство. Того ж року проти Московського царства виступила Швеція й завдала йому поразок на московській території.
1578 року союзне польсько-литово-шведське військо розбило московську армію у битві під Венденом, внаслідок якої Москва втратила наступальну ініціативу у війні. Союзники вторглися у володіння супротивника й взяли у облогу Псков. 1582 року цар Іван Грозний здався Речі Посполитій на умовах Ям-Запольського миру та відмовився від усіх завоювань у Лівонії та Полоцьку. 1583 року Москва підписала Плюсський мир зі шведами, які отримали Інгрію та північну Лівонію з Естонським герцогством. Внаслідок війни припинила існування Лівонська конфедерація, землі якої опинилися розподіленими між Річчю Посполитою, Швецією та Данією-Норвегією. Річ Посполита і Швеція поступово стали лідерами регіону, а Московське царство вступило у період тривалої політично-економічної кризи.
ответ:Битва на Каталаунских полях (в литературе также часто встречается название Би́тва наро́дов[1][2], фр. Bataille des champs Catalauniques; нем. Völkerschlacht auf den katalaunischen Gefilden[3][4]) — состоявшееся после 15 июня 451 года сражение в Галлии, в котором войска Западной Римской империи под началом полководца Аэция в союзе с армией Тулузского королевства вестготов временно остановили нашествие коалиции племён гуннов и германцев под началом Аттилы на Галлию. Но через год Аттила уже пошёл на Рим.
в)
Объяснение:
Ліво́нська війна́ (1558–1583 роки) — збройна боротьба східноєвропейських і скандинавських держав за контроль над Лівонією. Велася на території сучасних Естонії, Латвії, Білорусі та Росії. Учасниками війни були Московське царство, Лівонська конфедерація, Велике князівство Литовське і Руське (з 1569 року — Річ Посполита), союзна держава Данії та Норвегії, а також Шведське королівство.
Війна почалася в січні 1558 року з нападу Московії на Лівонську конфедерацію. Її війська захопили Дерпт, Нарву та інші міста. Майже одночасно, 1561 року, до північної Лівонії вторглися шведи, які заснували у ній Естонське герцогство. Члени конфедерації виявилися неспроможними зупинити загарбників й 1561 року уклали Віленську унію з Великим князівством Литовським. За умовами цього союзу Литва вступала у війну на боці лівонців. Замість конфедерації створювалися литовські протекторати — Лівонське герцогство і Герцогство Курляндії і Семигалії.
Внаслідок підписання литовсько-лівонського союзу Московське царство розпочало наступ на Литву й 1563 року захопило Полоцьк. Під тиском ворога ВКЛ було змушене укласти 1569 року Люблінську унію з Короною Польською, об'єднавшись в єдину федеративну державу — Річ Посполиту. Московія, що намагалася закріпити свої успіхи в Лівонії, 1570 року створила на завойованих землях власний протекторат — Лівонське королівство. Того ж року проти Московського царства виступила Швеція й завдала йому поразок на московській території.
1578 року союзне польсько-литово-шведське військо розбило московську армію у битві під Венденом, внаслідок якої Москва втратила наступальну ініціативу у війні. Союзники вторглися у володіння супротивника й взяли у облогу Псков. 1582 року цар Іван Грозний здався Речі Посполитій на умовах Ям-Запольського миру та відмовився від усіх завоювань у Лівонії та Полоцьку. 1583 року Москва підписала Плюсський мир зі шведами, які отримали Інгрію та північну Лівонію з Естонським герцогством. Внаслідок війни припинила існування Лівонська конфедерація, землі якої опинилися розподіленими між Річчю Посполитою, Швецією та Данією-Норвегією. Річ Посполита і Швеція поступово стали лідерами регіону, а Московське царство вступило у період тривалої політично-економічної кризи.
ответ:Битва на Каталаунских полях (в литературе также часто встречается название Би́тва наро́дов[1][2], фр. Bataille des champs Catalauniques; нем. Völkerschlacht auf den katalaunischen Gefilden[3][4]) — состоявшееся после 15 июня 451 года сражение в Галлии, в котором войска Западной Римской империи под началом полководца Аэция в союзе с армией Тулузского королевства вестготов временно остановили нашествие коалиции племён гуннов и германцев под началом Аттилы на Галлию. Но через год Аттила уже пошёл на Рим.
Объяснение: