Велике князівство Московське (рос. Великое княжество Московское), Московія — середньовічна слов'янська держава у центрі сучасної європейської частини Росії, що розвинулося з Московського князівства, початково підпорядковане Великому князівству Володимирському, але завдяки вдалому використанню Орди стало найпотужнішою державою на північному сході колишньої Руської держави.
Моско́вський улус згодом відомий як князі́вство Моско́вське — виділене монгольським ханом територіальне утворення (носило назву Московський улус до розпаду Золотої Орди) у складі Великого князівства Володимирського 1277 року. Розташовувалось спочатку в межах сучасної Москви та Московської області, а згодом загарбало собі нові володіння теперішньої північної частини європейської Росії.
З 1328 року московські князі отримують ярлик від хана Золотої Орди на титул Великий князь Володимирський. Москва стає центром збору данини на користь хана з усіх на той час підконтрольних Золотій Орді Володимира, Новгорода та інших міст Русі.
1382 року московський князь отримав від Орди право називатися великим князем.
Война была вызвана недовольством широких слоёв населения политикой метрополии: широкими запретами, дискриминацией, высокими налогами, тормозившими экономическое развитие колоний. Началу войны также пробуждение национального самосознания, влияние войны за независимость США, Великой французской революции, восстания рабов в Сан-Доминго (1791—1803).
Элитой колоний были чиновники, генералы и офицеры, присланные из Испании, которые с презрением относились к потомкам более ранних выходцев из Испании — креолам. Их не допускали к высшим административным должностям.
Креолы возмущались тем, что испанские власти запрещали колониям торговать с другими странами, что позволяло испанским торговцам завышать цены на свои товары. Великобритания хотела добиться от Испании свободы для своей торговли в её колониях. Поэтому креолы надеялись на её поддержку в борьбе с испанскими властями.
Велике князівство Московське (рос. Великое княжество Московское), Московія — середньовічна слов'янська держава у центрі сучасної європейської частини Росії, що розвинулося з Московського князівства, початково підпорядковане Великому князівству Володимирському, але завдяки вдалому використанню Орди стало найпотужнішою державою на північному сході колишньої Руської держави.
Моско́вський улус згодом відомий як князі́вство Моско́вське — виділене монгольським ханом територіальне утворення (носило назву Московський улус до розпаду Золотої Орди) у складі Великого князівства Володимирського 1277 року. Розташовувалось спочатку в межах сучасної Москви та Московської області, а згодом загарбало собі нові володіння теперішньої північної частини європейської Росії.
З 1328 року московські князі отримують ярлик від хана Золотої Орди на титул Великий князь Володимирський. Москва стає центром збору данини на користь хана з усіх на той час підконтрольних Золотій Орді Володимира, Новгорода та інших міст Русі.
1382 року московський князь отримав від Орди право називатися великим князем.
Объяснение:
Война была вызвана недовольством широких слоёв населения политикой метрополии: широкими запретами, дискриминацией, высокими налогами, тормозившими экономическое развитие колоний. Началу войны также пробуждение национального самосознания, влияние войны за независимость США, Великой французской революции, восстания рабов в Сан-Доминго (1791—1803).
Элитой колоний были чиновники, генералы и офицеры, присланные из Испании, которые с презрением относились к потомкам более ранних выходцев из Испании — креолам. Их не допускали к высшим административным должностям.
Креолы возмущались тем, что испанские власти запрещали колониям торговать с другими странами, что позволяло испанским торговцам завышать цены на свои товары. Великобритания хотела добиться от Испании свободы для своей торговли в её колониях. Поэтому креолы надеялись на её поддержку в борьбе с испанскими властями.