складіть у зошиті таблицю «Розвиток освіти в другій половині ХІХ – на поч.. ХХ ст. ».
1.Освіта
2.Особливості розвитку
3.Навчальні заклади, якими була представлена

Початкова освіта

Середня освіта

Вища освіта

Освіта на початку ХХ ст..

  российский регион в среднем  поволжье  между  жигулевскими горами  (самарская область) и  камским устьем  (татарстан).

заселение среднего поволжья людьми по данным археологической науки произошло в эпоху  палеолита, а чём свидетельствуют отдельные стоянки и местонахождения орудий из камня и кости, обнаруженные на полуострове  тунгуз  в устье реки  черемшан, на побережье волги в районе ундоровского курорта.

эпоха керамического  неолита  на территории области представлена  елшанской культурой, которую исследователи связывают с миграцией племен из средней азии[

Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у другій половині xix ст. починаючи з сер. xix ст., у західній україні крізь залишки феодалізму пробивалися паростки соціального прогресу. помітне пожвавлення в економіці почалося наприкін. 60-х — на поч. 70-х років. та лише в 70—80-ті роки відбулося становлення фабрично-заводської промисловості, хоча й тоді з 869 підприємств східної галичини більшість були дрібними, на яких було зайнято по 5—10 робітників. дрібні підприємства переважали також на буковині та в закарпатті. провідними були борошномельна, лісопильна, нафтова галузі, де до сер. 90-х років завершився промисловий переворот. названі вище галузі виробництва у галичині стимулювали залізничне будівництво. у 60-ті — на поч. 70-х років західноукраїнські землі отримали залізничне сполучення із заходом, яке здійснювалося не тільки з економічних, а й з воєнно-стратегічних міркувань. згодом воно з'єднало львів з українськими землями, що входили до складу росії. до поч. 1901 р. довжина залізниць досягла 3859 км, що сприяло розвиткові торгівлі й промисловості. наприкін. xix ст. почали розвиватися металообробна та машинобудівна галузі промисловості, хоч і на низькому технічному рівні. проте західна україна залишалася землеробською. у сільському господарстві почали застосовувати нову техніку, вирощувати нові культури, використовувати вільнонайману працю, розвивати торгове тваринництво та зернове господарство. земля, як і раніше, була зосереджена в руках поміщиків і селян, які розбагатіли. у східній галичині налічувалося 80 % дрібних селянських господарств, на буковині — 87 %. схожа картина спостерігалася і в закарпатті. селяни сплачували непосильні викупні платежі, витрачали великі кошти на тривалі судові процеси заліси й пасовиська, пропінацію. економічний тягар значно посилювали також прямі та непрямі податки, різноманітні повинності. погіршували непросту ситуацію й корчми, що стали неодмінним атрибутом західноукраїнських сіл. становище селянства західної україни значно погіршилося внаслідок економічної кризи 70—80-х років xix ст. зокрема, галичина за смертністю населення посідала перше місце в європі. тому не дивно, що впродовж усього пореформеного періоду не припинялася боротьба селян за свої права. у східній галичині й північній буковині відбувся 871 селянський виступ. селяни використовували такі форми боротьби: відмову працювати у поміщицьких маєтках, страйки, збори, захоплення поміщицьких земель, втечі, підпали. важким було становище робітників. тривалість робочого дня, розмір заробітної плати, умови праці та життя залежали від підприємців. хоч у 1885 р. австро-угорський уряд видав закон про обмеження робочого дня 11 год. насправді він тривав значно довше. зарплата західноукраїнських робітників була найнижчою в імперії. до того ж жіночу та дитячу працю, яку досить широко використовували у промисловості краю, оплачували наполовину менше за чоловічу.