Уже до I століття до н.е. Середземномор’я знаходилося під владою Римської імперії. Вона володіла великим числом колоній, в яких проживало багато народностей, які сповідували свої релігійні вірування. Довгий час єдиної релігії у величезній імперії не існувало. У 63 році до нашої ери Рим захопив Юдею та Сирію. Єрусалим також увійшов до складу імперії. Люди, які проживали на цих територіях, сповідували раніше християнство, яке, не маючи письменних джерел, існувало спочатку тільки в усній формі. З появою перших християнських документів «Одкровення Іоанна», «Послання Павла» в I столітті почалися гоніння на перших християн з боку імператора Нерона. Вони вважалися інакодумцями, так як вірили не в пантеон богів, а в єдиного рятівника.Після страти при Тиберії Ісуса Христа, від імені котрого пішла назва релігії, «шкідливе» для Риму марновірство стало поширюватися в самій імперії. Християн переслідували, знущалися над ними, віддавали на розтерзання диким звірам, розпинали на хрестах, спалювали вночі для освітлення вулиць. Але придушити поширення християнства не вдалося – політичне і соціальне гноблення імперією колонією породило в свідомості людей ідею про існування Бога, який через шлях покаяння в земному житті подарує життя в раю на небесах.
До V століття християнство охопило географічні межі всієї Римської імперії і сфери її культурного впливу – Вірменію, Ефіопію. Далі воно поширилося серед слов’янських і германських народів. У XIII-XIV століттях релігію сповідували фінські і балтійські народи. У Новий час її поширенню за межі Європи сприяли діяльність місіонерів і колоніальна експансія.
Уже до I століття до н.е. Середземномор’я знаходилося під владою Римської імперії. Вона володіла великим числом колоній, в яких проживало багато народностей, які сповідували свої релігійні вірування. Довгий час єдиної релігії у величезній імперії не існувало. У 63 році до нашої ери Рим захопив Юдею та Сирію. Єрусалим також увійшов до складу імперії. Люди, які проживали на цих територіях, сповідували раніше християнство, яке, не маючи письменних джерел, існувало спочатку тільки в усній формі. З появою перших християнських документів «Одкровення Іоанна», «Послання Павла» в I столітті почалися гоніння на перших християн з боку імператора Нерона. Вони вважалися інакодумцями, так як вірили не в пантеон богів, а в єдиного рятівника.Після страти при Тиберії Ісуса Христа, від імені котрого пішла назва релігії, «шкідливе» для Риму марновірство стало поширюватися в самій імперії. Християн переслідували, знущалися над ними, віддавали на розтерзання диким звірам, розпинали на хрестах, спалювали вночі для освітлення вулиць. Але придушити поширення християнства не вдалося – політичне і соціальне гноблення імперією колонією породило в свідомості людей ідею про існування Бога, який через шлях покаяння в земному житті подарує життя в раю на небесах.
До V століття християнство охопило географічні межі всієї Римської імперії і сфери її культурного впливу – Вірменію, Ефіопію. Далі воно поширилося серед слов’янських і германських народів. У XIII-XIV століттях релігію сповідували фінські і балтійські народи. У Новий час її поширенню за межі Європи сприяли діяльність місіонерів і колоніальна експансія.