Периэки, также периеки (др.-греч. περί «вокруг» + др.-греч. οἶκος «дом, жилище» = «живущие вокруг») — члены одной из групп лично свободного населения Лаконии и Мессении в ту эпоху, когда на этих территориях существовало древнегреческое государство Лакедемон (иначе Спарта)
Демос (др.-греч. δῆμος) — «народ». В Древней Греции термином демос обозначались свободные граждане, имеющие гражданские права, в отличие от рабов и других категорий неполноправного населения. В гомеровскую и архаическую эпохи (XI—VI века до н. э.) демосом назывался простой народ (в основном, сельское население), в отличие от родовой аристократии.
Аристокра́тия («власть лучших»: др.-греч. ἀριστοκρατία ← ἀριστεύς «знатнейший, благороднейшего происхождения» + κράτος «мощь, власть, вождь») — форма государственного правления, при которой власть принадлежит знати (в отличие от единоличного наследственного правления монарха, единоличного выборного правления тирана или демократии).
Після поділів Польщі до складу Російської імперії увійшли всі інші українські землі, за винятком Галичини, Закарпаття і Буковини. Однак і в складі Росії польської знаті була дана можливість зберегти впливове становище в суспільній структурі західних губерній, оскільки російська влада безуспішно намагалися заручитися її лояльністю. Однак, у міру провалу такої політики і спалахування польських повстань, протягом XIX століття владою робилися спроби емансипувати східнослов'янське населення від польського впливу, в тому числі шляхом скасування унії і повернення правобережних парафій в православ'я. У відповідь, польські інтелектуали, в тому числі хлопомани, почали підтримувати українофільські течії і в значній мірі сприяли виникненню українського національного руху. В королівстві Галичини і Лодомерії, польська меншина, поповнилась втікачами з Російської імперії, учасниками повстання 1863 року.
Демос (др.-греч. δῆμος) — «народ».
В Древней Греции термином демос обозначались свободные граждане, имеющие гражданские права, в отличие от рабов и других категорий неполноправного населения. В гомеровскую и архаическую эпохи (XI—VI века до н. э.) демосом назывался простой народ (в основном, сельское население), в отличие от родовой аристократии.
Аристокра́тия («власть лучших»: др.-греч. ἀριστοκρατία ← ἀριστεύς «знатнейший, благороднейшего происхождения» + κράτος «мощь, власть, вождь») — форма государственного правления, при которой власть принадлежит знати (в отличие от единоличного наследственного правления монарха, единоличного выборного правления тирана или демократии).
Після поділів Польщі до складу Російської імперії увійшли всі інші українські землі, за винятком Галичини, Закарпаття і Буковини. Однак і в складі Росії польської знаті була дана можливість зберегти впливове становище в суспільній структурі західних губерній, оскільки російська влада безуспішно намагалися заручитися її лояльністю. Однак, у міру провалу такої політики і спалахування польських повстань, протягом XIX століття владою робилися спроби емансипувати східнослов'янське населення від польського впливу, в тому числі шляхом скасування унії і повернення правобережних парафій в православ'я. У відповідь, польські інтелектуали, в тому числі хлопомани, почали підтримувати українофільські течії і в значній мірі сприяли виникненню українського національного руху. В королівстві Галичини і Лодомерії, польська меншина, поповнилась втікачами з Російської імперії, учасниками повстання 1863 року.