События истории Испании, Италии и Германии в XII – XV вв. Расположите события, происходившие в Италии, Германии и Испании в
XII —XV вв. на ленте времени.
?
XII BEK
XIII ВЕК
XIV BEK
XV BEK
Отвоевание у мавров всех испанских земель, кроме Гранадского эмирата
Правление Карла IV в Священной Римской империи
Правление во Флоренции рода Медичи
Создание первых кортесов в Испании
Важной составляющей культуры любого народа являются образование, уровень грамотности, позволяющие приобщиться к достижениям мировой культуры, войти в число цивилизованных народов.
Такое явление культурной жизни общества, как просвещение, а также связанные с ним вопросы создания письменности, алфавита стали предметом анализа данной статьи. Мы хотели проследить в работах представителей казахской интеллигенции отношение к обозначенным выше проблемам, выявить, по возможности, закономерности в оценках и суждениях и систематизировать использованные источники. Естественно, не все источники вошли в поле нашего внимания, так как их достаточно много, они многоплановы и разнохарактерны. Мы ограничились в основном публикациями в печати, начиная с 80-х годов XIX в. и по 30-е годы ХХ в. ≧ω≦Нодюсь
Кирило Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на європейський лад. У процесі цієї перебудови виявилися дві головні політичні течії серед вищої козацької старшини. Одна з них, консервативна (речниками її були генеральний писар Андрій Безбородько й генеральний підскарбій Михайло Скоропадський), намагалася, зберігаючи традиційний козацький устрій Гетьманщини, наблизити його до шляхетського ладу Речі Посполитої. За гетьманування Кирила Розумовського Гетьманщину було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, ґродських і підкоморських (1760-1763), війтівські посади у великих містах передано до козацької старшини. Поширилися політичні права старшини, яка частіше брала участь у старшинських з'їздах, «зібраннях», а згодом (1763-1764) у «Генеральному зібранні» в Глухові для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ. Термін «шляхетство» став офіційною назвою козацької старшини. Поруч з тим ішов процес обмеження прав посполитих, але одночасно було відкрито ширший доступ до старшини представникам некозацьких верств (духовенство, міський патриціат тощо).
Друга політична течія, до якої належали здебільшого представники молодої старшинської інтелігенції, що здобували часто високу освіту в Західній Європі (речником їх були брати Туманські, зокрема Василь, майбутній генеральний писар), шукала зразків для державної перебудови своєї країни на Заході й воліла встановити в Україні (в дусі освіченого абсолютизму) гетьманську монархію, спадкову в роді Розумовських, але з наданням їй певних конституційних форм парламентарного типу («Генеральні зібрання»). Ця течія набрала більшого впливу на початку 1760-х pp., коли вона 1764 року (мабуть, за згодою К.Розумовського) зробила спробу висунути свої домагання не лише в Україні (в тогочасних російських документах — Малоросії), але й перед російським урядом.
Це пожвавлення політичного життя й думки у Гетьманщині було пов'язане з діяльністю самого К. Розумовського. Він намагався — але без успіху — дістати право дипломатичних зносин, дбав про розвиток української торгівлі й промисловості, розпочав широку програму «національних строєній» (у зв'язку з проектом перенесення столиці до Батурина — цими заходами керував Григорій Теплов), реформував козацьке військо («воїнська екзерциція», за проектом полковника лубенського Івана Кулябки та інші заходи), планував відкриття університету в Батурині, сприяв розвиткові української науки (зокрема історії), літератури й мистецтва.