1. Подав Петрові І на затвердження Просительні статті, де просив царя зберегти права і вольності України. На їх основі Петро І видав «Рішительний указ» (1709р.),абоРешетилівські статті:
— встановлено контроль за збиранням податків і витратами на утримання козацького війська та гетьманської адміністрації;
— козакам відмовлено у звільненні від підпорядкування російським офіцерам;
— збільшено кількість російських залог у містах Лівобережжя;
— до кінця 1709 р. козацьке військо звільнялося від участі у військових походах;
— приймати іноземних послів можна було лише в присутності царського представника.
2. У 1709 р. при гетьмані було запроваджено посаду міністра-резидента, який мав гати за діяльністю гетьмана та його уряду; ним стаг А. Ізмайлов.
3. Резиденція гетьмана була перенесена ближче до російського кордону — до Глухова; тут перебували два. російські полки, підпорядковані безпосередньо міністру-резиденту.
4. Петро І самостійно призначав генеральну і полкову старшину, в тому числі росіян і німців, які не підкорялися гетьману й отримували великі маєтності в Україні.
5. Тривали численні мобілізації козаків для участі у Північній війні та роботах з будівництва укріплень, каналів і нової російської столиці Санкт-Петербурга.
6. Із Гетьманщини було заборонено вивозити будь- які товари, що гальмувало розвиток торгівлі; Запоріжжю оголошена економічна блокада.
7. Заборонено друкувати книжки українською мовою, з церков вилучали книги українського друку і заміняли їх на московські видання.
8. За кордон вислані студенти Києво-Могилянської академії, що були вихідцями з Правобережжя. Оцінка діяльності:спроби Скоропадського нейтралізувати наслідки повстання Мазепи мали частковий результат. Реального впливу на російську політику щодо України він не мав. Як наслідок, гетьман втрачав авторитет, і старшина почала налагоджувати контакти безпосередньо з оточенням Петра І.
Формування давньоруської держави починається у другій половині IX ст. Слов’яни належать до народів індоєвропейської родини. Праслов’яни населили територію давньоруської держави у III-II тис. до н. е. Їм протистояли спочатку кимерійці, потім – скіфські племена. Власним ім’ям почали іменуватися з VI ст. н. е.
Формування давньоруської народності належить періоду IX-X ст. Воно здійснювалось у процесі асиміляції слов’ян з фінно-уграми і балтами. До цих часів належить поняття "Русь". У широкому смислі "Русь" означала усі землі східних слов’ян, що підвладні Києву. У вузькому значенні (географічному) – місце, що лежить на південь від Києва, між річками Рось, Росава, Дніпро.
Давньоруська держава склалася у 2-й половині IX ст. Це була раннєфеодальна держава, господарчу основу якої становило землеробство. Тим самим забезпечувалась сталість культурних традицій, перейнятих Київською Руссю від скіфських землеробських племен, а також у цілому від праслов’янської етнічної спільноти.
Давньоруська культура орієнтувалась у своєму розвитку на Візантію, що обумовлювалось рівнем розвитку матеріальної культури та вибором Давньою Руссю православ’я.
В Київській Русі закріпилася давньоруська писемність, що її впровадили Кирило та Мефодій.
Водночас з розвитком писемності виникає інтерес до проблем естетики. Важливішими категоріями естетики є краса, образ, символ, канон.
Відповідь: ось це відповідь на перше
етьманування Івана Скоропадського (1708-1722 рр.)
1. Подав Петрові І на затвердження Просительні статті, де просив царя зберегти права і вольності України. На їх основі Петро І видав «Рішительний указ» (1709р.),абоРешетилівські статті:
— встановлено контроль за збиранням податків і витратами на утримання козацького війська та гетьманської адміністрації;
— козакам відмовлено у звільненні від підпорядкування російським офіцерам;
— захоплена козацька артилерія залишалася російському війську;
— збільшено кількість російських залог у містах Лівобережжя;
— до кінця 1709 р. козацьке військо звільнялося від участі у військових походах;
— приймати іноземних послів можна було лише в присутності царського представника.
2. У 1709 р. при гетьмані було запроваджено посаду міністра-резидента, який мав гати за діяльністю гетьмана та його уряду; ним стаг А. Ізмайлов.
3. Резиденція гетьмана була перенесена ближче до російського кордону — до Глухова; тут перебували два. російські полки, підпорядковані безпосередньо міністру-резиденту.
4. Петро І самостійно призначав генеральну і полкову старшину, в тому числі росіян і німців, які не підкорялися гетьману й отримували великі маєтності в Україні.
5. Тривали численні мобілізації козаків для участі у Північній війні та роботах з будівництва укріплень, каналів і нової російської столиці Санкт-Петербурга.
6. Із Гетьманщини було заборонено вивозити будь- які товари, що гальмувало розвиток торгівлі; Запоріжжю оголошена економічна блокада.
7. Заборонено друкувати книжки українською мовою, з церков вилучали книги українського друку і заміняли їх на московські видання.
8. За кордон вислані студенти Києво-Могилянської академії, що були вихідцями з Правобережжя. Оцінка діяльності:спроби Скоропадського нейтралізувати наслідки повстання Мазепи мали частковий результат. Реального впливу на російську політику щодо України він не мав. Як наслідок, гетьман втрачав авторитет, і старшина почала налагоджувати контакти безпосередньо з оточенням Петра І.
Внизу, выберешь себе, что тебе нужно
Объяснение:
Формування давньоруської держави починається у другій половині IX ст. Слов’яни належать до народів індоєвропейської родини. Праслов’яни населили територію давньоруської держави у III-II тис. до н. е. Їм протистояли спочатку кимерійці, потім – скіфські племена. Власним ім’ям почали іменуватися з VI ст. н. е.
Формування давньоруської народності належить періоду IX-X ст. Воно здійснювалось у процесі асиміляції слов’ян з фінно-уграми і балтами. До цих часів належить поняття "Русь". У широкому смислі "Русь" означала усі землі східних слов’ян, що підвладні Києву. У вузькому значенні (географічному) – місце, що лежить на південь від Києва, між річками Рось, Росава, Дніпро.
Давньоруська держава склалася у 2-й половині IX ст. Це була раннєфеодальна держава, господарчу основу якої становило землеробство. Тим самим забезпечувалась сталість культурних традицій, перейнятих Київською Руссю від скіфських землеробських племен, а також у цілому від праслов’янської етнічної спільноти.
Давньоруська культура орієнтувалась у своєму розвитку на Візантію, що обумовлювалось рівнем розвитку матеріальної культури та вибором Давньою Руссю православ’я.
В Київській Русі закріпилася давньоруська писемність, що її впровадили Кирило та Мефодій.
Водночас з розвитком писемності виникає інтерес до проблем естетики. Важливішими категоріями естетики є краса, образ, символ, канон.