СОЧ Прочитайте текст определите экономические, политические и этнические предпосылки образования Казахского ханства [6]
В середине 15 века от берегов реки Сырдарьи до Западной Сибири проживало пять улусов. Они были независимыми ханствами. Борьба между государствами за земли привела к войне между племенами.
Возникла необходимость объединения в единое государство. Основной этнический состав родов и племен на территории Казахстана был сформирован в трех районах. Это Восточный Дешт-и-Кыпчак, Жетысу и Туркестан.Родовые союзы, которые жили на территории Казахстана с эпохи бронзы, занимались скотоводством и земледелием. В результате развития этих хозяйств появились полукочевое и оседлое земледелие.В южной части Казахстана и Жетысу в средневековье процветало городское оседлое хозяйство.Прохождение караванов через Великий Шелковый путь экономическому и культурному развитию казахских племен.Племена, у которых был общий язык общения, схожее устройство быта, духовная культура, общались очень тесно. Это ускорило завершение формирования казахского народа. В начале ХVI в. этническую основу казахской народности составили многочисленные разноязыкие в племена и народы от саков, усуней, канглов, хунну, тюрков, карлуков, кимаков, кыпчаков до аргынов, кереев, конуратов, жалаиров, дулатов и многих других, живших в разное время на территории Казахстана.
Экономические предпосылки
Политические предпосылки
Этнические предпосылки
1.
2.
1.
2.
1.
2.​

был провозглашён войском августом, после победы над Максенцием в 312 году в битве у Мульвийского моста и над Лицинием в 324 стал единственным полновластным правителем римского государства; сделал христианство господствующей религией, в 330 году перенёс столицу государства в основанный им город Новый Рим, в дальнейшем переименованный в Константинополь, организовал новое государственное устройство. С именем Константина I связано окончательное установление в Римской империи системы домината, то есть неограниченной власти императора. Монарх стал пользоваться невиданными до того почестями. Константин почитается некоторыми христианскими церквями как святой в лике равноапостольных (Святой Равноапостольный царь Константин) В то же время Римско-католическая церковь долго не включала его имя в список своих святых но после Брестской унии имя Константина вошло в список святых Католической церкви, он почитается в настоящее время как святой в лике равноапостольных, память 21 мая или 3 июня в храмах, использующих восточный обряд

Соціальна структура населення республіки і країни в цілому, як вважалося, складалася з двох класів: робітничого класу й колгоспного селянства і соціальної групи (верстви) — інтелігенції.

На початок 60-х рр. чисельність робітників перевищила половину всіх зайнятих у народному господарстві республіки, а на 1985 р. становила 60 % їх кількості. Здійснення науково-технічного прогресу, передусім в індустріальному виробництві, незважаючи на екстенсивність його розвитку, а також вичерпання вільних робочих рук, зумовили поступове зниження темпів зростання кількості робітників.

Щодо визначення кількісної характеристики робітників, то вони, як правило, поширювалися на весь клас, без урахування значних внутрікласових відмінностей, що існували в їхньому середовищі. За офіційними формулюваннями того часу, зростання ролі робітничого класу зумовлювалося тим, що він був нанчисельнішим класом суспільства, зайнятим у найважливіших галузях суспільного виробництва, відзначався революційністю, організованістю й колективізмом, а також високим культурно-технічним та професійно-кваліфікаційним рівнем. При цьому не бралося до уваги, що ці якісні показники були різними у цілих верств і груп робітників. До всього нагромадження негативних тенденцій у народному господарстві не могло не позначитися на суспільній активності робітничого класу, його голосу проти деформацій у суспільно-політичному житті не було чути, принаймні, в Україні.

Різноманітні кількісні та якісні зміни відбувались у складі колгоспного селянства. Значна частина сільського населення залишала села й подавалася до міст або на великі будови, які велися в багатьох місцях республіки й країни. Внаслідок цього середньорічна кількість колгоспників, які брали участь у громадському господарстві колгоспів, скоротилася в республіці з 6,4 млн. чоловік у 1960 р. до 3,9 млн. чоловік у 1985 р. З половини всього населення України до третини зменшилася за ці роки й загальна кількість жителів села. Міграція сільського населення суттєво позначилася на стані сільськогосподарського виробництва, яке так і не змогло забезпечити промисловість достатньою кількістю сировини, а населення — продуктами харчування.

Причини, які призводили до міграції селян, до мало ефективної праці тих, хто залишався на селі, коренилися передусім у невірно вирішуваних проблемах власності, виробничих відносинах на селі, в умовах і оплаті праці, у вкрай незадовільних соціальних та культурно-побутових умовах життя.

Випереджаючими темпами зростала чисельність інтелігенції України. Через те, що офіційна статистика не подає відомостей про цю групу суспільства, науковці при аналізі кількісних і якісних змін у складі інтелігенції використовують дані про фахівців з вищою та середньою спеціальною освітою, що є найбільш близькими до неї. Протягом вказаних років її чисельність зросла більш як у 3,5 раза й досягла чверті всіх зайнятих у народному господарстві. Високі темпи збільшення кількості інтелігенції зумовлювалися потребами науково-технічного і соціального прогресу й одночасно відповідали їм, сприяли поповненню практично всіх галузей народного господарства фахівцями з вищою і середньою спеціальною освітою, засвідчували певне зростання інтелектуального потенціалу нації. Поряд із цим відбувалося зниження суспільного престижу розумової праці, знань, високого професіоналізму, до чого призводили деформації у різних сферах життєдіяльності, не* компетентність, що міцно ввійшла в наше життя, вкрай низька оплата праці дипломованих фахівців.