Перелік подій історії Наддніпрянської України кінця XVIII – першої половини XIX ст., які Я вважаю найважливішими
• 1764 р. — ліквідація гетьманства Катериною II;
• 1781 р. — ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережжі;
• 1783 р. — закріпачення селян на Лівобережжі та Слобожанщині, перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки російської армії;
• 1775 р., червень — остаточна ліквідація царським урядом Запорізької Січі;
• 1783 р., квітень — приєднання Кримського ханства до Російської імперії;
• 1805 р. — заснування Харківського університету, осередку культурного відродження;
• 1813 – 1835 рр. — селянський рух на Поділлі під керівництвом Устима Кармалюка;
• 1816 – 1825 рр. — діяльність декабристів;
• 29 грудня 1825 р. – 3 січня 1826 р. — повстання Чернігівського полку;
• 1846 р., січень – 1847 р., березень — діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
Ці дати, вибрані мною, якнайширше відображають епоху, коли Наддніпрянська Україна поступово входила в склад Російської імперії, до епохи українського культурного відродження.
Средневековый город – уникальное место, которое сплочало людей и было отражением жителей этого города.
В первую очередь, средневековый город был местом, который защищал своих жителей. Вот уж, действительно, мой дом – моя крепость. Средневековые жители вполне могли так сказать. Все города возникли с целью защиты от опустошительных набегов. Поэтому города всегда были закрыты стенами, имели элементарное укрепление в виде рва, заполненного водой и частоколом.
Средневековый город был местом сосредоточения ремесленников, которые становились ими, бежав в город. Раньше многие жители города были крестьянами, но бежали в город от собственных господ. В городе они были свободны уже через 1 год и 1 день. Потом какие-то ремесленники перестроились в купцов. Потому что основная масса горожан промышляли ремеслом и торговлей, хотя поля и пастбища у города тоже были, скот выгуливался прям на улицах города.
Все силы города были брошены на укрепление, о канализации и прочном материале, который не позволит сгорать целым кварталам, задумались не сразу.
Города делали людей свободными и были свободны, поэтому жители сразу обращались в рыночные отношения, организовывали цехи и сами управляли своей территорией, становясь такими могущественными, что могли себе позволить борьбу за независимость.
• 1764 р. — ліквідація гетьманства Катериною II;
• 1781 р. — ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережжі;
• 1783 р. — закріпачення селян на Лівобережжі та Слобожанщині, перетворення лівобережних козацьких полків на регулярні полки російської армії;
• 1775 р., червень — остаточна ліквідація царським урядом Запорізької Січі;
• 1783 р., квітень — приєднання Кримського ханства до Російської імперії;
• 1805 р. — заснування Харківського університету, осередку культурного відродження;
• 1813 – 1835 рр. — селянський рух на Поділлі під керівництвом Устима Кармалюка;
• 1816 – 1825 рр. — діяльність декабристів;
• 29 грудня 1825 р. – 3 січня 1826 р. — повстання Чернігівського полку;
• 1846 р., січень – 1847 р., березень — діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
Ці дати, вибрані мною, якнайширше відображають епоху, коли Наддніпрянська Україна поступово входила в склад Російської імперії, до епохи українського культурного відродження.
В первую очередь, средневековый город был местом, который защищал своих жителей. Вот уж, действительно, мой дом – моя крепость. Средневековые жители вполне могли так сказать. Все города возникли с целью защиты от опустошительных набегов. Поэтому города всегда были закрыты стенами, имели элементарное укрепление в виде рва, заполненного водой и частоколом.
Средневековый город был местом сосредоточения ремесленников, которые становились ими, бежав в город. Раньше многие жители города были крестьянами, но бежали в город от собственных господ. В городе они были свободны уже через 1 год и 1 день. Потом какие-то ремесленники перестроились в купцов. Потому что основная масса горожан промышляли ремеслом и торговлей, хотя поля и пастбища у города тоже были, скот выгуливался прям на улицах города.
Все силы города были брошены на укрепление, о канализации и прочном материале, который не позволит сгорать целым кварталам, задумались не сразу.
Города делали людей свободными и были свободны, поэтому жители сразу обращались в рыночные отношения, организовывали цехи и сами управляли своей территорией, становясь такими могущественными, что могли себе позволить борьбу за независимость.